


ЛИЧНОЕ ТВОРЧЕСТВО ФОРУМЧАН
#841
Отправлено 15 August 2011 - 05:43 AM

#842
Отправлено 15 August 2011 - 05:48 AM
Анна Коренфельд, on 15.8.2011, 6:43, said:


Ещё её пару стихов.
Мои мысли порою не хуже дамасских клинков,
Но тягаться с зубцами от вилок им как-то обидно,
А парировать ложки, признайтесь, совсем несолидно.
Что ль себя искромсать? Но и это зазорно легко.
Мои фразы звенят на губах затаенной рапирой.
Только с кем фехтовать? Удрученно сникает эфес.
С зубочисткой возиться – какой уж тут мне интерес.
Повезло ж уродиться такой вот жеманной придирой.
Да и выводы вечно мои как без камней праща,
Все раскручивать лень, а метать-то давно уже нечего.
Только в списке вопросов к себе без ехидства отмечено:
«В оружейную внутренний мир-то зачем превращать?..»
sapienti sat
Курить мимо окон,
Дышать мимо легких.
Спетлять бы от рока,
Сломить бы всех ломких.
Молчать ниже звука
Камертоном в ноль герц.
Попробуй-ка, ну-ка,
Наощупь одеться.
Язвить сквозь динамики,
Красться под веки.
Черт! Веришь? Местами,
Мы - сукины дети.
Стерпеть без ворчаний,
Взломаться без шифра
В тебя «правдоманию»
Впрыснуть бы лживо.
Словить лихорадку,
Дышать скептицизмом,
Молиться украдкой
На свой нарциссизм.
Мигрировать в мысль.
В арьергард.
Прочь с контакта.
Забить?
В этом смысле,
Ты – архибестактен.
Сообщение отредактировал Виктория Матросова: 15 August 2011 - 05:53 AM
#843
Отправлено 15 August 2011 - 05:52 AM
#844
Отправлено 15 August 2011 - 05:59 AM


Сообщение отредактировал Виктория Матросова: 15 August 2011 - 06:10 AM
#845
Отправлено 15 August 2011 - 07:00 AM
Виктория Матросова, on 15.8.2011, 6:59, said:



#846
Отправлено 15 August 2011 - 07:14 AM
Таранин Василий, on 15.8.2011, 8:00, said:

#847
Отправлено 15 August 2011 - 07:24 AM
Виктория Матросова, on 15.8.2011, 5:48, said:

Ещё её пару стихов.
Мои мысли порою не хуже дамасских клинков,
Но тягаться с зубцами от вилок им как-то обидно,
А парировать ложки, признайтесь, совсем несолидно.
Что ль себя искромсать? Но и это зазорно легко.
Мои фразы звенят на губах затаенной рапирой.
Только с кем фехтовать? Удрученно сникает эфес.
С зубочисткой возиться – какой уж тут мне интерес.
Повезло ж уродиться такой вот жеманной придирой.
Да и выводы вечно мои как без камней праща,
Все раскручивать лень, а метать-то давно уже нечего.
Только в списке вопросов к себе без ехидства отмечено:
«В оружейную внутренний мир-то зачем превращать?..»
sapienti sat
Курить мимо окон,
Дышать мимо легких.
Спетлять бы от рока,
Сломить бы всех ломких.
Молчать ниже звука
Камертоном в ноль герц.
Попробуй-ка, ну-ка,
Наощупь одеться.
Язвить сквозь динамики,
Красться под веки.
Черт! Веришь? Местами,
Мы - сукины дети.
Стерпеть без ворчаний,
Взломаться без шифра
В тебя «правдоманию»
Впрыснуть бы лживо.
Словить лихорадку,
Дышать скептицизмом,
Молиться украдкой
На свой нарциссизм.
Мигрировать в мысль.
В арьергард.
Прочь с контакта.
Забить?
В этом смысле,
Ты – архибестактен. <a href="http://" target="_blank"></a>
#848
Отправлено 15 August 2011 - 07:56 AM
Борис Маценко, on 15.8.2011, 8:24, said:
#849
Отправлено 15 August 2011 - 08:13 AM
Анна Коренфельд, on 15.8.2011, 7:56, said:
#850
Отправлено 15 August 2011 - 08:40 AM
#851
Отправлено 15 August 2011 - 12:00 PM
Борис Маценко, on 15.8.2011, 8:24, said:


#852
Отправлено 15 August 2011 - 12:05 PM
Таранин Василий, on 15.8.2011, 8:00, said:

#853
Отправлено 15 August 2011 - 08:09 PM
Білі хмари летять в даль,
Відганяють сум, печаль.
Ген, стоїть гора, хитається,
Ехом озивається.
Квітне едельвейсами,
Буками й смереками.
Бескиди – її синки,
Дочками - бистрі струмки.
Наповняють річеньки,
Купа верби ніженьки.
Вкрива полонини Іван-чай:
Егей, горо, зустрічай!
- Егей, горо, зустрічай! –
Відлетіло в зелен-гай.
Хмари дощові прийшли,
Рясний дощик принесли.
Освіжилися гаї,
Заспівали солов`ї.
Ген, стоїть гора, хитається,
З усіма вітається,
Розквітає мріями,
Закоханим піснями,
Що летять у синю даль,
Відганяють сум, печаль.
КРИШТАЛЬНІ КОБЗАРИКИ
Дзелень-дзелень, дзелень-дзелень! –
Лунає дзвін вночі і вдень
Від невгамовних дзвонарів,
Неньки-Вкраїни кобзарів.
В лугах високих і полях
Гуляє біло-чорний птах,
Невидимі кришталики
Дзвенять, немов гусарики.
Приспів:
Кришталики-дзвонарики,
Сріблястії кобзарики:
Дзелень-дзелень, дзелень-дзелень! –
Зориться ніч, кришталить день.
Пита, де ділись козаки,
Із Запоріжжя смільчаки.
Любили їх вони будить,
В гаї зеленії водить.
Летіла пісня в небесах,
Гуляла воля по степах.
Скрізь чувся дзвін кришталиків,
Невгамовних кобзариків.
Приспів.
#854
Отправлено 16 August 2011 - 12:53 AM
Моя мати, така складна - гей, гей!
В ненькі дуже ніжні руки,
Но наробляні від трути.
Я так вдячен ій за все. Гей!
Это мой сын мне написал. Там столбиков 8 - мне лень писать было.
Я по украински не говорю, только уродую язык, а малый без проблем. Ему легче говорить на украинском. Я даже слов многих не знаю, которые он говорит.
Говорят с сестрой на укринском, а похожи на китайцев, западенци.
Прикрепленные файлы
Сообщение отредактировал Анна Коренфельд: 16 August 2011 - 01:02 AM
#855
Отправлено 16 August 2011 - 08:12 AM
любовь к украинскому языку:
МАМИНА ТУРБОТА
Від дня народження і все життя
Ми відчуваємо турботу мами
І живемо спокійні за буття,
Поки матусі поруч з нами.
Приспів:
Турбота мамина
Є незрівнянна
В самопожертві
У радості й в печалі!
Турбота мамина
Завжди весняна.
Дай, Боже, сили їй
На всі віки і далі!
Ми пам`ятаєм й батьківську любов,
Плеча її важливість в рідній хаті.
Але без мами, сум приходить знов –
Її турботу не зрівняти!
Приспів.
МАРТЫШКА-КОРОТЫШКА
Мартышка-коротышка
На море ходила
И дружбу с ребятами
Многими водила.
Мартышка-коротышка
На забор залезла,
Цветочки заметила,
Возле них и слезла.
Мартышку-коротышку
Заметил щеночек
И погнался из всех сил
Прытью быстрых ножек.
Мартышка-коротышка
Страшно испугалась
И в припрыжку от ворот
Вся в слезах умчалась.
Мартышка-коротышка
Попросить хотела
Для мамы цветочек –
Помешал щеночек.
Мартышка-коротышка
Совсем растерялась:
Как и когда мечта вдруг
В руках оказалась?
Будет маме в подарок
Аленький цветочек!
Про ее мечту узнал
Маленький щеночек.
#856
Отправлено 16 August 2011 - 08:14 AM
Холодной дивной красотою
Он вышел из Азовских вод,
Вновь стриженою головою
,,Аполлон” держит небосвод.
Как берег северный далекий,
Невозмутим и полон сил.
Днем тень бросал тополь высокий,
Ветер прохладу приносил.
Позже подошла дочь родная,
Красавиц таких не сыскать.
Ожила белизна седая
И на усах – не сосщипать.
Приехал я вновь в Мариуполь,
На пляж морской пришел опять.
На том же месте вновь, как уголь,
Не устает он загорать.
Подойдя, осмелился, спросил:
Приезжий или южанин?
Ответ его сразу наступил:
Да, нет же! Я – Мурманчанин!
Ответом сразу все объяснил –
Откуда сила у него.
Север слабых бы не подпустил –
Солнца там мало теплого.
Вновь стриженою головою,
,,Аполлон” держит небосвод,
Всех удивляет красотою,
Выходя из Азовских вод…
Приезжий он или южанин?
- Да, нет же! Он – Мурманчанин!
14.07.11 г.
#857
Отправлено 06 September 2011 - 09:06 PM
України нема без тризуба,
Як козака немає без коня.
Вона й серцю дівочому люба –
Кращої в світі за неї нема!
України немає без стягу
Із синім небом й полем золотим.
Козак перед ним склада присягу:
Хоробрим бути в бою і скрізь дим.
Приспів:
Це моя Україна:
Ріки, ліси і поля.
Тут я родився і виріс,
Кохання і щастя знайшов.
Україно, ти найсвятіша
моя любов!
України немає без пісні,
Без волошок й червоного маку.
Козаки і в бою брати рідні –
Втікають вороги з переляку.
України нема без лелеки,
Що приносить дітей в білі хати.
Тут й Різдва не бува без смереки
І бажання до Йсуса піднятись.
Приспів.
Ця пісня була написана до 20-річчя Дня Незалежності України.
ЯКЩО ЛЮБИШ
Якщо любиш, то й ревнуєш,
Якщо ні – байдужий.
Одиноким всяк сумує,
Якщо в парі - дужий.
Дужий й сили набирає,
Радіє світанку.
Холостим не помічаєш
І зорі над ганком.
Приспів:
Хоч літа й летять все швидше,
Залишайсь вразливим.
Посміхайсь, співай частіше –
Станеш й ти щасливим!
Гори звернеш, якщо любиш,
Заради кохання.
Якщо ні, то, дійсно, мусиш
Сумувати зрання.
А полюбиш, приревнуєш
До стовпа й тополі.
Бо байдужим жить не схочеш –
Скуштував вже волі.
Приспів.
22.08.11р.
ЩАСТЯ МОЄ
Зацілую, залюблю й відзначу:
Краща жінка зі мною живе!
Сина й доньку поруч я бачу,
Й двійко внучат – теж щастя моє.
Зацілую, залюблю, віддячу
Чайку азовську, щастя моє.
Враз засумую, як не побачу
Любов єдину, що в серці є.
Зацілую, залюблю й заплачу,
Прощення в Бога знов попрошу.
Посивілу красу її бачу
І ,,люблю” знов коханій кажу.
Зацілую, залюблю й відзначу:
Краща жінка зі мною живе!
Сина й доньку поруч я бачу,
Й двійко внучат – теж щастя моє!
23.08.11 р.
#858
Отправлено 09 September 2011 - 01:49 PM
Зацілую, залюблю й за вдачу
В келих доброго налью вина.
Повезло Тобі, кохана, бо Твій Мачо
Пише вірші й дістає до серця дна...

С уважением,
Леонид Пяташ
#859
Отправлено 09 September 2011 - 05:05 PM
Ти, як завжди, на своїй хвилі.
З гумором пишуть дуже талановиті люди.
Пиши на радість людям - матеріалу досить,
щоб ти міг всміхнутися і щось уткнути.
#860
Отправлено 13 September 2011 - 10:26 AM
Сидить козак, спочиває,
Вітер вуса розвіває,
Думи думає свої,
Віта в небі журавлів.
- Ой журавлики й журавки,
Опускайтесь поруч в трави,
Бо невесело мені –
Не радію я й весні.
Нема з ким поговорити –
Полягли в бою убиті
Друзі, рідні козаки,
Бо були ж бої які!
Дзвонів тисячі летіли
Від клинків, що турків били.
Дим до неба зависав,
Сонце в небі закривав.
Перемогу ми дістали –
Україну ж захищали!
Діти й внуки підросли,
Своїм шляхом вже пішли.
Я вернувсь на поле бою,
Пережити ще раз долю,
Яка випала мені,
Знов пройдусь по цій стерні.
Свята земле, рідна моя!
Скільки ж в нас такого поля?
Квітнуть маки чарівні
Та не весело мені.
Нема ляхів, нема турків –
Луна спів в палацах ,,Мурки”.
Стали злодії – пани,
Невже кріпаки знов ми?
…Сидить козак, спочиває,
Вітер вуса розвіває,
Думи думає свої,
Погляда на журавлів.
11.09.11 р.
Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 17 September 2011 - 07:10 AM
Количество пользователей, читающих эту тему: 2
0 пользователей, 2 гостей, 0 скрытых