Сообщений в теме: 1348

[Мангов Владимир Андреевич]

СЯЮТЬ СВІЧКИ,
            У ВІЧНІСТЬ ЗНИКАЮЧИ…


В житті нема ні початку, ні кінця,
І голову над цим зовсім не слід ломати.
Нам не наздогнать й не спинити кільця –
Вічне воно, як промінь сонця біля хати!

Немов дівчата молоді й красиві,
Стиглі вишні горять в саду, червоніючи.
Наздогнати намагаються й сливи,
Сяють, мов зорі в небі, трішки синіючи.

Весну й літо змінить пора золота,
Її чарівність знов благословить весілля.
Кружлятимуть в вальсі жених й молода.
Закохається в клена й жоржина розквітла.

Немов бабусі старенькії, сиві,
Сяють свічки, у вічність тихо зникаючи.
Та, як не дивно, вони все ж щасливі
Тепло і світло людям з миром лишаючи

31.12.11 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 15 January 2012 - 10:55 AM

[Мангов Владимир Андреевич]

ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ


Ідуть тополі по дорозі,
Ідуть від ранку в темну ніч.
Летять за ними й птахи божі,
А ми з тобою віч-на-віч.
В твоїх очах, моя кохана,
У відблисках Чумацький шлях.
Веде він нас у час світання,
Де півня чути гучний глас.

Приспів:
Чумацький шляху, вірний друже,
Скажи нам правду про любов.
Чому калина сумна тужить,
А ми йдемо до тебе знов?
Чумацький шляху, любий друже,
Тобі ми вдячні за любов!

Калина тужить без любові –
Під осінь знов щеза краса,
Не бачить й очі яворові,
Ляга туманами роса.
Я обійму тебе, кохана.
Чумацький шляху, ти веди,
Веди нас, друже, до бажання
Серця з`єднати назавжди!

Приспів:
Чумацький шляху, любий друже,
Даруй закоханим любов.
Калина більше хай не тужить,
А ми прийдем до тебе знов.
Чумацький шляху, вірний друже,
Тобі ми вдячні за любов!

2.01.12 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 15 January 2012 - 10:48 AM

[Мангов Владимир Андреевич]

ЧУЛИ ВИ КОЛИ-НЕБУДЬ,
          ЯК СПІВАЮТЬ ВІВЦІ?

Чули ви коли-небудь,
Як співають вівці,
Коли в гори їх ведуть
Вівчарі-сміливці?
А як сяють там гаї,
Вночі черемшові,
Як співають солов`ї
У часи ранкові!

Що? - не чули – не біда,
Приїздіть в Карпати.
Там джерельна є вода,
Смачна в кожній хаті.
Сили вам вона додасть,
Як Довбушу-сину,
Щоб могли всі захищать
Неньку Україну.

Лихі вітри віють знов –
Без вас не спинити.
Вийдуть і стрільці з дібров
Волю боронити.
Чули ви коли-небудь,
Як співають вівці?
Знову в гори їх ведуть
Вівчарі-сміливці.

12.01.12 р.

[Попова Наталия]

Мангов Владимир Андреевич, on 12.1.2012, 19:56, said:

СЯЮТЬ СВІЧКИ, У ВІЧНІСТЬ ЗНИКАЮЧИ…
ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ...
ЧУЛИ ВИ КОЛИ-НЕБУДЬ, ЯК СПІВАЮТЬ ВІВЦІ?

замечательно!  
спасибо за украинскую поэзию

[Мангов Владимир Андреевич]

Щиро вдячнимй, пані Наталя!

[Мангов Владимир Андреевич]

ПІСНІ КОХАННЯ

Біля озера дівчата
Вечором співають.
Зорі падають у верби,
Замріяно сяють.
Вітер хвилі ніжно гладить,
Летить за піснями.
Ой, дівчата, ластівоньки,
Пропаду я з вами.

Приспів:
Вдячний, Боже, за любов я,
За туманні ночі,
Закохався ненароком
У синії очі.

Пісні ніжні про кохання,
Про щасливі долі
Не залишать буть байдужим
І жайвора в полі.
В очереті журавелько
Не спить й не дрімає –
Він не чув раніш ніколи,
Як вода співає.

Приспів.

Йдуть від озера дівчата
Додому з піснями,
Проводжають соловейки
Своїми шляхами.
А хлоп`ята, козаченьки
Обнімають милих.
Вітер в гаях не літає,
Замріявсь на хвилі.

Приспів.

30.01.12 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

КОРОВАЙ

Пливе човен у хлібах,
В хлібах золотистих,
Дзвенить пісня в променях
Сонячних іскристих.
Козаченьку любий мій,
Друже мій рідненький,
Ставлю в піч я коровай
Запашний, смачненький.

Приспів:
Коровай, коровай,
Душі наші звеселяй,
Даруй силу діточкам,
Теж майбутнім козакам!
Коровай, коровай,
В серця радість нам вселяй!

Свої вуса відростив
І я в тій пшениці,
Де красуню цілував
В сяйві зоряниці.
Квітла юная любов
В маках і волошках.
Долю я свою знайшов
В золотих колоссях.

Приспів.

1.02.12 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

ЖИТТЯ ЛЕТИТЬ, МОВ ГРАЄТЬСЯ

Життя летить, мов грається,
Бо теж дитя природи.
Іде вперед й вертається,
Й подібне собі родить.
Дарують радість дітоньки,
А згодом і онуки.
Красою сяють квітоньки
Для зустрічі й розлуки.

Людина знає, куди йти,
І кому молитися.
Серце знає, як любити,
З ким  батькам вклонитися.
У кожного своя доля  –
Щаслива й недуже.
Та хай не болить голова –
Прийде кохання, друже!

Й мене водила доленька
У степи широкії,
Де росли тополенькі,
Мов небо, високії.
Темнішали літні ночі,
Яснішали зіроньки.
Мріями світились очі,
Міцніли обіймоньки.

Піду в степ знайомий знову,
Де трави похилії,
Щоб подякувати Богу
За літа щасливії.
Життя летить, вітається,
Зустрівши по дорозі,
Немов дитя, знов бавиться
Зі мною на порозі.

5.02.12 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

ЗУСТРІВ КОЗАК ЧУМАЧЕНЬКА

Їде козак долиною,
Пісеньку співає,
Друзів-братиків з журбою,
З конем поминають:
,,Ой колись ми воювали,
Да більше не будем.
Того щастя й тої долі
Повік не забудем!”

Спинивсь сивий під вербою –
Зустрів чумаченька.
А той хова за спиною
Куриво смачненьке.
,,Здоров по дорозі, брате!” –
Сміючися козак каже.
- Що ховаєш, чи не злато?
Враз показуй, враже!

Табакерку дістаю я,
Щоб подарувати.
Уже близько – до вечір`я
Візьму іншу в хаті.
Бери, друже-козаченьку, -
Смачний тютюнець там.
Заспівай-но веселеньку! -
Тринди-ринди, тут й там.

Та, ні ж бо. Тринди-ринди борщ!  –
То вже інша справа.
Склянка меду й житній корж
Захистять державу!
- То поїхали до хати,
Де жінка чекає.
Буде рада й стара мати,
Щиро привітає.

- Вдячний тобі, дорогенький, -
Не зна й як сказати.
Обіцяв я козаченькам
Гетьмана звидати.
Лежить Батько у Могилі,
В кургані високім,
Де гуляють вітри вільні,
У степу широкім.

Зараз їсти мені й пити,
Браточку, не гоже.
Гріх собі цей я простити
Ніколи не зможу.
Обійняв він чумаченька, -
- Табакерку лиш собі,
Насип краще солі жменьку,
Вдячний  буду тобі.

Чумаченько взяв торбинку
З Таманською сіллю.
- Тримай, друже–козаченьку,
Хай добавля силу!
…Закувала зозуленька
У темнії хмари.
Вслід послала й вербиченька
Щасливії чари.

6.02.12 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

ІДІТЬ, ЛЮДИ,
ШЛЯХОМ ПРАВДИ!

Ідуть люди в світ шляхами,
Все далі від хати.
Ідуть з різними думками –
Як їх об`єднати?
Слів багато, думок також,
А правда єдина.
Взять на плечі її важко,
Хоч ти й не дитина.

Приспів:
Ідіть, люди, в світ шляхами,
Йдіть шляхами правди;
Йдіть із світлими думками –
Господь дасть їм ради!

Скільки всього пережито? –
Було щастя й горе.
Квітло рясно в полі жито,
Йшли дощі і в горах.
Вже не швидка дума моя,
Й не летить, мов птаха,
Не йдуть ноги, немов в коня, -
Місяць світить з даху.

Приспів.

Очі є, і шлях я бачу,
А йти чомусь тяжко.
Ще не знаю, чи щось значу
В світі сиротяжнім.
Той, хто віру має в Бога,
Іде до любові,
Йти за щастям знов в дорогу
Легко козакові.

Приспів.

7.02.12 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

ОСІННЯ ЗАЖУРА

Засніжені вершини,
Захмарені поля.
Зажурені калини,
У сріблі тополя.
Вода в річках примерзла
До темних берегів.
Здуває вітер з терна
Скрижалих горобців.

Приспів:
Осінняя зажура
Запала в серце знов,
Осінняя зажура
Нам принесла любов!

Колюче сонце низько
Повзе із-за дібров.
Воно, неначе й близько,
Та все ж, не гріє кров.
Гуляє лист останній
В осінньому гаю.
Лунає спів прощальний
Дівочий журавлю.

Приспів.        

8.02.12. р.

[Мангов Владимир Андреевич]

МАМИНА ЛЮБОВ

Такого серця, як у мами,
Нема ні в кого, в Білім світі.
Життя летить за журавлями
Й верта весною у розквіті.
Такої теплої долоні
У жодної з дівчат немає,
Серце у вічному полоні
Від вдячності зорею сяє.

Приспів:
Любові ніжної такої
Всім мріється щодня й щоночі.
Молюсь, вклоняюсь до Святої -
Хай сліз не знають її очі!

Очей не бачив більш щасливих,
Коли дітей вона стрічає
Й онуків любих, галасливих
В обіймах радо зігріває.
Такої посмішки, як в мами,
Нема ні в кого в Білім світі!
Літа летять за журавлями,
Жаль, не вертаються розквітлі.

Приспів.

9.02.12 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 17 February 2012 - 01:12 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

ЖУРАВЕЛЬКИ –
             АНГЕЛОЧКИ

Пісні квітнуть у дівчат,
Немов маки в полі.
Журавлі летять до хат,
Несуть їхні долі:
У хатину чепурну –
Доленьку щасливу,
А в сусідську, полину
Кинули під сливу.

Приспів:
Журавельки-ангелочки,
Мимо не летіте,
Підростають любі дочки,
Щастя їм несіте!

У вікно над річкою –
Малого синочка,
Щоб вчилась буть мамою
Середняя дочка.
На краю села, для бджіл,  
Гречаного цвіту –
Йдуть на мед хай звідусіль
Женихи в розквіті.

Приспів.     19.02.12 р.

МРІЮ НЕ РОЗВІЮ…

Веди, доле, мене в поле
Де душа співає,
Де гуляє вільна воля
І зіроньки сяють.
Веди, доле, мене в гори,
Де неба рясненько,
Де про горе забуваєш,
І хмари близенько.

Приспів:
Веди, доленько, до щастя –
Всі про нього мріють.
Знайти мені його вдасться! –
Його не розвію.

Веди, доле, у лісочок,
Де дятел співає,
Де сороки зустрічають
Й зозулі гадають.
Веди, доленько, до річки,
Де лілії милі,
Де звисають вербні стрічки
У синії хвилі.

Приспів.   15.02.12 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 20 February 2012 - 09:25 AM

[Leonid Pyatash]

Радію, що такі таланти ОЕІЗ не зіпсував!
Десь почув і хочу Вам написати:

В день прекрасный воскресенья
Я прошу у Вас прощенья:
За обиды, за сомненья
И за недоразуменья!

С днем прощеного воскресенья и масленицей, Владимир!
А в творчестве у Вас все лучше и лучше. Я все завидую и завидую…  
Счастья-здоровья!

[Мангов Владимир Андреевич]

Щиро прошу теж прощення у всіх
за настирливість  в показі своїх віршів.
Вибачтте, якщо зможете.

Леоніде!
Щиро вдячний тобі за прояв твоїх емоцій
і дарую всім ще один вірш написаний сьогодні:

ЗУСТРІЧ ВЕСНИ

Сонця промені іскристі
Несуть струмки золотисті.
Дощ з бурульок знов спадає,
Вдень і в ніч сніг розмиває.
Надінь, люба, чобіточки,
Червоні, мов ягідочки –
Будемо пісень співати,
З друзями в танку кружляти.

Приспів:
Ген, і люд в парку гуляє,
Млинці чаєм запиває.
Іди, зимо, спочивати,
Час Весну нам зустрічати!

Летять лебеді додому,
Розходяться по одному,
Несуть дівчатам доленьки,
А козаченькам воленьку.
Вечір зіроньки збирає,
Мрії в них людські вкладає.
Іди, хлопче, до калини,
Де чека люба дівчина.

Приспів.

26.02.12 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 26 February 2012 - 08:15 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

МОЛИТВА МАМІ

Ой, мамо, люба мамо!
Всміхніться, рідна, із світлин.
Років пройшло немало –
Кружля моєї долі млин.
Серце сумує й плаче,
Згадуючи Вашу любов.
Мене, молю, пробачте,
Що Вас хвилюю, на жаль, знов.

Приспів:
Ой, мамо, люба мамо!
Всміхніться, рідна, із світлин.
В любові крил немало,
Та лиш у парі кружляє млин,
Та лиш у парі кружляє млин!

В любові крил немало,
Кружляє і в дітей свій млин.
Завжди бажали мама:
,,Хай оминає їх полин!”
Мамо, Ваші молитви –
Захист нам і допомога.
В житті бувають й битви,
Любов – завжди Перемога!

Приспів.   29.02.12 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

ЖЕНЩИНЕ

О Женщина! Чудо-создание,
Дарю тебе свое послание.
Ты ангельский, Божественный цветок,
Судьбы моей прелестный завиток.

Ты сладкое очарование,
Поэтам Муза и страдание!
Тебе в весенний, мартовский денек
Тюльпаны алые я приберег.
Возвышенно немножко говорю,
Любовь свою и нежность я дарю.
В глаза твои смотрю лучистые,
Ласкаю волосы пушистые.
Счастье всего меня наполняет,
Серце трепещет, страстью пылает.
Взлетаю, кажется, я в небеса --
Спасибо, Господи, за чудеса!

И с высоты звенящих облаков,
Мне слышатся звоны колоколов,
Что дарят тебе Надежду, Любовь.
А Веру святую – дарит сам Бог!
Дарит любимым Обновление,
В момент ребенка Появления!

О гениальное создание,
Моя любовь, мое страдание!
Ты ангельский, Божественный цветок,
Судьбы моей прелестный завиток!
          
              3.03.2000 г.

[Виктория Матросова]

Мангов Владимир Андреевич, on 6.3.2012, 12:12, said:

О Женщина....
Судьбы моей прелестный завиток!

Чтобы так каждый мужчина считал...)))

[Мангов Владимир Андреевич]

БІЛОСНІЖНІ ГОЛУБКИ,
                               ДИВО-КРАСА!

Приліта вдень, бува, й серед ночі
Білосніжні голубки, диво-краса!
Чарівно світлішають очі –
Дарують їм сяйво своє небеса.
Рідкість зустрічей, звісно, відома –
Шлях душам не близький з іншого світу –
Сумують без рідного дому,
Найбільш, як весна прикрашає все цвітом.

Прилетять і тихенько присядуть,
На діток поглянуть, як справи ідуть.
Заговориш, враз відлітають –
Літа ж минають, не як хмари повзуть.
Приліта вдень, бува, й серед ночі
Білосніжні голубки, диво-краса!
Щемливо світлішають очі,
Дарують їм ніжність свою небеса.

Погляди їх я щодня помічаю –
Серце хвилюється, відчув теплоту.
За долю голубок також печалюсь –
Люби їх, Боже, за вірність і доброту,
Люби їх, Боже, за вірність і доброту!

6.03.12 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

Любим жінкам в переддень свята ще раз бажаю:

Світанкової долі,
Доброти річкових лілей,
Гордості від тополі,
Щедрості від людей,
Лебединної вірності,
Любові дітей навіки,
Сердечної ніжності
І молодості смеріки!