Сообщений в теме: 1348

[Мангов Владимир Андреевич]

Мій короткий звіт від поїздки до Маріуполя.
Внук поміг покупатися в морі 12 днів.
Приємністю була також зустріч з Валентиною Бондаренко.
Чекаю від неї фото в форумі і дякую за гостинність.

[Мангов Владимир Андреевич]

ЛИНЕ ЗАПАХ ВІД БУЗОЧКУ

                           Сл. Івана Вазова
                           Переклад В.Мангова  
                           Муз. А.Стратілата  

У сусідському садочку
Серце журиться, страждає.
Лине запах від бузочку,
Розум мій назад вертає,
Поверта в квітучу юність,
У тремтливую солодкість.
            Лине запах від бузочку
            У сусідському садочку.
Скільки слів жагучих, ніжних
Серце солодко чекає.
На засніжених калинах
Любов перша не гуляє.
Душа моя знов страждає,
Серце туга розриває.
              Лине запах від бузочку
              У засніженім садочку.
Аромат бузків над нами
Проводжає із садочку.
Душа моя оп`яніла
В незаснувших ще бузочках.
Промінь місячний гуляє
Свою тінь на нас схиляє.
         Лине запах від бузочку
         У чарівному садочку.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 11 August 2010 - 09:42 PM

[Лушин Ролан]

Мангов Владимир Андреевич, on 30.7.2010, 8:07, said:

СКІЛЬКИ ТРЕБА,
ЩОБИ В АД ПОПАСТИ?


........

Працюй день і ніч щоденно,
Ні про що не думай.

.........

Редко читаю Ваши стихи.
На мой взгляд тут описано идеально рабское состояние - работай день и ночь, ни о чем не думай....

[Мангов Владимир Андреевич]

Ролан!
Спасибо большое, что заглянул.
Большинство людей сейчас находятся в таком положении -
в зависимости от них не зависящих причин и обстоятельств.
Жить свободным, удается к сожалению не многим.
На наши зарплаты и пенсии сильно не разгонишся.
Еще раз спасибо за редкий интерес!

[Мангов Владимир Андреевич]

ВІТАЮ ЩИРО ВСІХ З
НАСТУПАЮЧИМ ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ!!!

[Бондаренко Валентина]

Наконец-то немного спала в Мариуполе жара, и я снова заглянула на любимую страничку "Личного творчества форумчан".
Мне подарила судьба учиться в одном вузе, общаться на форуме, познакомиться с его творчеством и встретится, с этим удивительным человеком - талантищем, до безграничности скромным человеком - Владимиром Манговым.

Фотоотчет о нашей встрече, не очень качественный, снят при помощи мобильного телефона, но все-таки:

Сообщение отредактировал Бондаренко Валентина: 04 September 2010 - 12:26 AM

[Мангов Владимир Андреевич]

Бондаренко Валентина, on 28.8.2010, 0:32, said:

Наконец-то немного спала в Мариуполе жара, и я снова заглянула на любимую страничку "Личного творчества форумчан".
Мне подарила судьба учиться в одном вузе, общаться на форуме, познакомиться с его творчеством и встретится, с этим удивительным человеком - талантищем, до безграничности скромным человеком - Владимиром Манговым.

Фотоотчет о нашей встрече, не очень качественный, снят при помощи мобильного телефона, но все-таки:

Сердечно вдячний, пані Валентино, Вам за все.

Ніякими словами не можливо описати ту красу, яка вразила мене,
немов блискавка, у саме серце.
Вам не вірші треба присвячувати - з Вас треба писати картини,
лик Пресвятої діви Марії!

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 07 September 2010 - 10:52 AM

[Мангов Владимир Андреевич]

У КАРПАТАХ МРІЄ СОН


У Карпатах туман-дим
Серпневої ночі.
Гуля місяць молодий,
Сліпить юнці очі.

Красунечка у гаю
Вигляда хлопчину.
Любій він несе красу
Квітів з верховини.

- Зірка ясная моя,
Лебідка рідненька!
Усім серцем люблю я,
Тримай, дорогенька.

У Карпатах мріє сон
Зоряної ночі.
Вуста шепчуть в унісон,
Щастям сяють очі.

25.08.10 р.
            

  
КОЗАК НЕ БЕЗ ЩАСТЯ
( До 176-ої річниці з дня
   народження Івана Франко )


Бог не без милості,
                                козак не без щастя.
Душі, що без щирості,
                        влюбитись не вдасться.
Підскажіть, Каменяре,
                                      як далі жити,
Щоб долару й антихристу
                                 нам не служити;

Як липучу знешкодити цю отруту
І зберегти Карпат красу
                                      червону руту.
Пани свої – не польські,
                         й ,,Мерси” – не воли,
А рабство із душ
                      викорінити не змогли!

Бог не без милості,
                            козак не без щастя.  
Душі, що зі щирістю,
                         влюбитися вдасться.
Вірю я, пане Франко,
                                 в щасливу долю –
Змогли козаки здобуть
                               землі рідній волю!

Вдячний Вам я за кремінь
                                   духу вашого,  
За життєдайність й силу
                      краю Карпатського.
Збороть українців
                               нікому не вдасться!
Бог не без милості,
                             козак не без щастя.

26.08.10 р.       м. Трускавець

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 07 September 2010 - 06:49 PM

[Бондаренко Валентина]

Володимир Андрійовичу, і це все, Вас Прикарпаття не надихнуло, чі маємо надію ще почитати нові творіння?

[Мангов Владимир Андреевич]

Надіятись завжди треба.

[Бондаренко Валентина]

Мангов Владимир Андреевич, on 9.9.2010, 22:56, said:

Надіятись завжди треба.

Терпимо чекаємо.

[Мангов Владимир Андреевич]

ДОЩ У ТРУСКАВЦІ

Пливуть, мов хвилі, над горами
Осінні хмари дощові.
Ліси їм дякують грибами,
А люди, що не снігові.

Все рідше сонце виглядає,
Чіпляється за бескиди.
Давно зозуля не гадає,
Прожити скільки маєш ти.

Дощовички людей спасають
Від прохолодних крапель тих.
Вітри надій їм не лишають,
Щоб трускавецький дощ затих.

Закони осені працюють,
Бо спека літня вже пройшла.
Дерева й досі зеленіють,
Горішок білочка знайшла.

Я Божій Матері вклоняюсь,
Що до людей з небес зійшла.
З Міцкевичем також вітаюсь,
Радію - муза знов прийшла.

Пливуть, мов хвилі, над горами
Осінні хмари дощові.
Ліси їм дякують грибами,
А люди, що не снігові.      

12.09.10 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 13 September 2010 - 11:36 AM

[Бондаренко Валентина]

Мангов Владимир Андреевич, on 12.9.2010, 17:20, said:

ДОЩ У ТРУСКАВЦІ

12.09.10 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

Дякую, пані Валентино!

Після Маріуполя показав багато нових віршів,
а відгукнувся лише Ролан.
Тепер я не дозую, а доводжу до кондиції їх.
Буду видавати по мірі дозрілості.

[Leonid Pyatash]

Мангов Владимир Андреевич, on 13.9.2010, 21:31, said:

Буду видавати по мірі дозрілості.

"Дощ" мені теж сподобався, дякую, Володимире, приємно читати. А на рахунок дозрілості експромт, звичайно, про себе "любимого" :

Ми не старієм, просто зрієм

З півсотні літ – зворотній облік:
Мені, мій друг, вже менше літ,
Рахую лише сорок п’ять я,
Хоча в вусах сивинки слід…

Та не біда то, а принада
Для юних дам, для всіх жінок.
Вважаю, що іще не раз я
Запрошу їх на свій танок.

Нехай здійсняться наші мрії!
В життя приходить нова грань,
Коли ти майже все умієш,
Стаєш міцнішим від бажань…
Ми не старієм, просто зрієм,
Ну і минулого – не жаль.
14.09.2010.

[Мангов Владимир Андреевич]

Здорово!
Дякую, Леоніде.
Ти знаєш, я теж вважав, що щось знаю і вмію.
Але тепер кожного дня розумію, що вчитись ніколи
не пізно, бо життя іде вперед і кожної миті розумієш,
як мало ти знаєш.
В моєму віці теж свої Університети!

[Борис Маценко]

Мангов Владимир Андреевич, on 12.9.2010, 17:20, said:

ДОЩ У ТРУСКАВЦІ

Пливуть, мов хвилі, над горами
Осінні хмари дощові.
Ліси їм дякують грибами,
А люди, що не снігові.

Володя, я так давно не был в Трускавце, и так давно не был под настоящим дождём, что защемило сердце после прочтения твоего стиха. Ты знаешь, какое лето было у нас, как мы жаждали капли дождя и дуновения прохлады. Казалось, целую вечность. У нас был ад, а в Трускавце в это время шёл дождь. Так распорядился Всевышний. Но сейчас мы снова дышим свежим воздухом и наслаждаемся прохладой. Да! твой стих зацепил не одного меня. Леонид тоже сочинил на него ответный стих. А у меня получилось по-иному. Очень надеюсь, что написанное от души тебя не обидит. Ты знаешь, насколько я уважаю и горжусь тобой, как сокурсником, умеющим творить и умеющим чувствовать мир тоньше, чем большинство других людей. Как здорово, что ты не один такой. Есть ещё Гена. Есть Лариса. Есть другие из наших выпусков. Тебе - СПАСИБО.

Шановний друже! Друже милий,
Землi  нам рiдної - спiвець,
Що привело тебе  на схили
Де сонно мрiє Трускавець?
Де з гiр карпатських  прохолода
Немовби рiченька струмить.
де спека - рiдкiсть, а  погода
Приємним  дощиком дощить.
Де люд поважний воду з газом
Смакує з кварти залюбки -
Лiкує комплексно все,  разом,-
Печiнку,  легенi, нирки
Та iншi бiозапчастини -
В наших роках усе бува -
Страйкують  часто без  причини
(Та  найчастiше – голова).
О, друже  милий, любий друже,
Ти  не за тим  туди… Атож!
Бо з виду ти як ясен дужий…  
А розказать хотiв про дощ!
Давно вiдомо – що Карпати -
Мiхур країни сечовий .  
Тепер i ми те будем знати
бо ти, як доказ речовий,  
В дощовику мандруєш лiсом.
Ну чим не славетний Ван-Дамм!
I там, ймовiрно, на узлiссi
Мiцкевич стрiне сам – Адам!
I заведете з ним розмову
I будуть хвилi тi врочистi,
Домовитеся, щоби знову
В  такий же час i в цьому ж мiсцi.
Ну чим не рай, мої прекраснi:
Стоять смереки наче вежi,
Полоще дощ  їх наче в лазнi,
Й нема московської пожежi!

Сообщение отредактировал Борис Маценко: 15 September 2010 - 07:31 AM

[Мангов Владимир Андреевич]

Дякую, Борисе!
Так, дійсно, я не один -
поруч є інші і, головне ТИ!
Щиро радий тебе чути, мрію коли-небудь навчитись так швидко
і професійно відкликатись своїми віршами на думки
і хвилювання форумчан.
Сердечно вдячний тобі і Трускавецькому дощу!

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 15 September 2010 - 01:36 PM

[Костюк Сергей]

Мангов Владимир Андреевич, on 15.9.2010, 15:35, said:

Дякую, Борисе!
Так, дійсно, я не один -
поруч є інші і, головне ТИ!
Щиро радий тебе чути, мрію коли-небудь навчитись так швидко
і професійно відкликатись своїми віршами на думки
і хвилювання форумчан.
Сердечно вдячний тобі і Трускавецькому дощу!

Сорри, я вперся.

[Мангов Владимир Андреевич]

ЗОРЯНІ НОЧІ



Сяють зірки і мріють смерічки.
Посміхається Місяць із річки.

Гори Карпатські тихо дрімають,
Ясну нічку за коси тримають.

З гір вітерець летить до долини,
Прохолоду несе у хатини.

Там люди зморені спочивають,
Дітки солодкі сни доглядають.

Спить Україна, люба матуся,
Лагідно я до неї тулюся.

Милості Божої рідній молю.
Зоряні ночі, як вас я люблю!

      

ГРУШЕВИЙ  УЗВАР

Глиняна хатина
На горі стояла.
Груша біля тину,
По весні буяла.
Із тих груш бабуся
Узвар готувала,
Діток і онуків
Радо частувала.

Приспів:
Грушевий узвар,
Світ материнства,
Бабусин узвар --
Спогад дитинства.

Згадка про узвар той
В пам`яті лишилась.
Груша і хатина
В соняхах згубилась.
Щасливе минуло
Босоноге життя.
І мріям красивим
Вже нема вороття.

Приспів.


            ОСЕННЯЯ  СКАЗКА

            Листья, словно снег летят,
            Ветром буйным подхвачены.
            Они про осень говорят,
            Цветами золота окрашены.
            Лист опалый ветер шевелит,
            Бродит в парке опустевшем.
            Ему береза трогать не велит
            Нежный стан свой осиротевший.
            И плачет, грусти не тая,
            Слезы льет осеннего дождя.
            Вслед листьям машет головой,
            Желая им найти покой.
            Но ветер бурю в парке поднял,
            Весь вид деревьев изменил,
            Былую красоту их отнял
            И чародею злому подарил.
            А тот, чтоб выбрать красивее
            Спешил из туч метнуть быстрее
            На землю молнию-стрелу.
            И взгляд не в силах отвести,
            При вспышке молнии заметил
            Он ту, которую искал
            И увести в гарем мечтал.
            Среди подруг березка милая
            Стояла в расшумевшемся лесу
             И ветками закрыла от смущеня
            Без листьев обнаженную красу.
            Очаровательная красота земная,
            Сильнее молнии слепящей обожгла
            И превратила старого злодея
            Из злого духа в белого гриба.
            С тех пор, гриб белый по ночам
            Светит, напоминая всем парням,
            Что лишь тогда любовь сильна.
            Когда взаимностью озарена.

                    
                ОСЕННИЙ СОН

            Брызжет мелкий дождь
                                          и ветер свищет,
            Сдувает холодные капли с ветвей.
            Уносится в даль он, словно бы ищет
            Березку с которой бы стало теплей.
            Не видит он стройной подруги,
            Поляны, где часто бывал.
            Мчится дальше полон тревоги,
            Несет в своем сердце печаль.
            Деревья все стали суровые,
            Одни лишь стволы их стоят.
            Сняла осень кудри багровые --
            Землю обняв, листья лежат.
            Свою не найдет здесь любимую,
            Будто на этом же месте росла.
            Нет, не похожа эта на милую --
            Молчалива стоит и грустна.
            На зов она ему не ответила
            И ветер умчался дальше искать.
            Он не заметил, как слезу уронила
            Березка, чтобы не зарыдать.
            Сама виновата, звать не спешила,
            Но не было сил что-то сказать.  
            Холодом осень ее окружила,
            Некому больше ее согревать.
            Плачет березка, осень коварная
            Счастье посмела ее отобрать.
            Лишь земля, ее матушка добрая,
            Советует: ,,Ложись-ка ты спать.",
           Знакомую с детства песню заводит:
         ,,Спи моя радость, быстрее усни".
           Усталость ресницы медленно сводит,
           Все тише ей слышно нежное: ,,Спи"...
            И вот уже видит себя она в юности,
            Поляну, где выросла,
                                        шумный свой лес.
            Нежная, белая, полная радости --
            Все так прекрасно и мило ей здесь!
            И белые тучки, сестры небесные,
            Дубок моложавый, братец родной.
            Утром цветы раскрывались нежные,
            Чаруя ее своей красотой.
            Видит себя она с другом любимым.
            Ветерок о любви ей опять говорит.
            И кажется ей он самым красивым,
            Его всю жизнь она будет любить.
            Ветер березку за стан обнимает,
            Нежно целует голубые глаза,
            Белые кудри ее он ласкает
            И шепчет: ,,Люблю я тебя!"…
            
            Березка проснулась от холода.
            Темная ночь. Тихо в лесу.
            Где-то вдали догорает звезда,
            А рядом ветер шепчет: ,,Люблю!".



ЯК ДО МАТЕРІ, ДО ,,НАФТУСІ”

Із Карпатських надр ,,Нафтуся”
Всіх гостей вітає,
Немов діток, як матуся,
Радо зустрічає.

П`ють ,,Нафтусю” хто, як любить –
Теплу чи холодну.
Навіть, вівці полюбляють –
Покращує вовну.

Приїзджає і з Європи
Чималенько люду.
Щиро дякують ,,Нафтусі”,
Здорові хай будуть!

Моє серденько й повітря
Карпатське лікує.
Літом, годі вже й казати,
Ягоди смакую.

Ой Карпати, Прикарпаття
І люба ,,Нафтуся”!
Йду до Вас я, як до рідних,
До батька й матусі.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 16 September 2010 - 02:48 PM