Сообщений в теме: 1348

[Мангов Владимир Андреевич]

Браво!!!
Нема нічого кращого
від життєвого експромту.
Геніально!

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 18 June 2010 - 07:17 PM

[Ольга Эрли]

Лариса Шайденко (Пивнева), on 18.6.2010, 18:29, said:

Мальчики , не ссорьтесь , елка на лоджии !!!

нет сил больше смеяться!

[Костюк Сергей]

Супер-пупер-мега-красавица-спортсменка-активистка. Счастлив был возможности выслушать твой рассказ из первых уст.  
"Там вдали за рекой" писал не я, рассказ выудил Неволин из Интернета, а я его просто вставил в юмор.
Нечто похожее было в реальной жизни Татарбунарские гастроли
Некоторых участников ты уже знаешь. Ануар и Костюк понятно. Вахнина сама можешь потискать в Черкассах. Алика Черныша, увы, уже нет с нами...

Сообщение отредактировал Костюк Сергей: 21 June 2010 - 03:48 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

ПАМ`ЯТАЙТЕ МЕНЕ, ПАМ`ЯТАЙТЕ
             Слова Нестора Махно
             Переклад  Володимира Мангова


Пам`ятайте мене, пам’ятайте,
Я за правду, за вас воював!
Проклинайте мене, проклинайте,
Якщо вам я хоч слово збрехав.

За тебе, за пригноблене братство
І за владою здурений люд.
Ненавидів пихатість і панство,
Кулемети, пізнавше як б`ють

І тачанки політ, немов куля,
Блиск шаблі, очманівший за мить.
Відвернулись чому, мене муля,
Ті, життя кому зміг присвятить.

В моїй пісні ні слова докору,
Людям не смію я дорікать.
Одиноким стою, мов осокори,
Зрозуміти не в змозі й сказать.

Ви простіть мене, хто йшов в атаку,
І загинув темної ночі.
За вами заплакать мав би я також,
Дружин ваших бачу знов очі.

Відгорюють вони і відплачуть,
І лампади не стануть гасить.
Але батько не може інакше,
Плакать не вміє, а лише мстить.

Памятайте мене, пам’ятайте,
Я за правду, за вас воював!

(1921 р.)   25.06.10 р.

[Elena Koval]

[quote name='Мангов Владимир Андреевич' date='27.6.2010, 9:21' post='95713']
ПАМ`ЯТАЙТЕ МЕНЕ, ПАМ`ЯТАЙТЕ
             Слова Нестора Махно
             Переклад  Володимира Мангова


Думаю,что написано и выстрадано сердцем.Трагические слова , трагическая судьба.Убеждаешься
в который раз- у каждогоя своя правда, не всегда принимаемая большинством
Спасибо , Владимир , за неравнодушный взгляд.

Переклад, или вариация на тему? Какой  первоисточник?

[Лариса Шайденко (Пивнева)]

Elena Koval, on 27.6.2010, 10:50, said:

Думаю,что написано и выстрадано сердцем.Трагические слова , трагическая судьба.Убеждаешься
в который раз- у каждогоя своя правда, не всегда принимаемая большинством
Спасибо , Владимир , за неравнодушный взгляд.

Пока я собиралась ответить , Елена с точностью ответила за меня , действительно : у каждого своя правда , но то , что Нестор Махно верил в "коммунизм" в отдельно взятом населенном пункте ( Гуляй Поле ) и боролся за это - факт не оспоримый .

[Elena Koval]

Мангов Владимир Андреевич, on 27.6.2010, 9:21, said:

ПАМ`ЯТАЙТЕ МЕНЕ, ПАМ`ЯТАЙТЕ
             Слова Нестора Махно
             Переклад  Володимира Мангова


Пам`ятайте мене, пам’ятайте,
Я за правду, за вас воював!
Проклинайте мене, проклинайте,
Якщо вам я хоч слово збрехав.



(1921 р.)   25.06.10 р.

Думаю, что написано и выстрадано сердцем. Трагические слова , трагическая судьба. Убеждаешься в который раз-
у каждого  своя правда, не всегда принимаемая большинством .
Спасибо , Владимир, за неравнодушный взгляд.

Переклад,чи варiацii на тему? какой первоисточник?

[Elena Koval]

Простите за повтор-ждала свое сообщение почти час и решила,что пропало.Что-то  я делаю не так?

А по сути-разве наши споры на фруме не подтверждают,что у каждого своя точка зрения ,выстраданная
опытом СОЕЙ жизни.Можно было бы понять и принять ,если бы не было попытки навязать свою и
перевоспитать оппонента...

[Таранин Василий]

Elena Koval, on 27.6.2010, 12:01, said:

Простите за повтор-ждала свое сообщение почти час и решила,что пропало.Что-то  я делаю не так?

А по сути-разве наши споры на фруме не подтверждают,что у каждого своя точка зрения ,выстраданная
опытом СОЕЙ жизни.Можно было бы понять и принять ,если бы не было попытки навязать свою и
перевоспитать оппонента...

Можно было бы понять и принять
С этим спорить ни кто здесь не будет.
Но первая ж попытка навязать
Скандал здесь с новой силою пробудет.

Мы кончили один и тот же вуз
Так почему безжалостны друг к другу
В рукав запрятан у каждого свой туз
И движемся к фатальному мы круг.

Понять и если не принять, то промолчать
Чужую, силой, не ломая веру
Пытаться правду говорить иль снова лгать
Эмоций много и они не в меру.

Давайте будем друг друга уважать
Не подчинять и подчинятся
Чтоб не за что было о прошлом страдать
Не стоит сильно увлекаться

Что бы не пересечь фатальный круг
И что б потом не извинятся...
Но не слышит крика далекий друг
К чему напрасно распыляться.

[Elena Koval]

[q

Ну,Василий , браво! Не ожидала  столь молниеносного ответа да еще в стихах. А вообще может все острые темы
стоит обсуждать в такой форме? Меньше будет обид.

[Таранин Василий]

Elena Koval, on 27.6.2010, 21:38, said:

[q

Ну,Василий , браво! Не ожидала  столь молниеносного ответа да еще в стихах. А вообще может все острые темы
стоит обсуждать в такой форме? Меньше будет обид.

К сожалению, как показал опыт темы "Рифма", даже стихи не спасают от обид.

[Мангов Владимир Андреевич]

Всім моя щира подяка за блискавичну реакцію.
В даний час занятий перекладом болгарської поезії
на українську мову.
Роботи ще дуже багато.
Мрію підготовити збірник сторінок на 300, в пам`ять про батька-болгарина.
А цей вірш Нестора Івановича випадково побачив і вирішив перекласти.
Відчув задоволення від дотику до історії.
Ще в дитинстві, коли будували в селі свою хату чув пісню: ,,Любо, братцы, любо!",
яку співали найняті каменщики. У мене є на цю тему і своя пісня,
написана на музику Анатолія Безугленко.

ГУЛЯЙ БАТЬКУ,  ГУЛЯЙ ОТАМАНЕ!
                                  
Любо, хлопці, любо ворогів нам бить,
Батька-отамана рідного любить!
Коне вороненький, ти його неси
І від ран смертельних любого спаси.
Батько наш, Махно нехай погуляє,
Всюди його люд радо зустрічає.
А ми допоможем, вогню додамо,
Білих і червоних кулям віддамо,
Щоб земля рідненька вільною була,
Зоря в Гуляй-полі нарешті зійшла.
Батьку-отамане! Ми твої сини,
Від вогню та диму сиві ясени.
Стерли підкови коні вороненькі,
Блиску лишились їх очі рідненькі.
Та кінця і краю ворогам нема.
Накинь кожух, батьку,
знов прийшла зима.
Разом ми з тобою будемо гулять,
Україну-матір рідну визволять.
Любо хлопці, любо ворогів нам бить
І батька Нестора рідного любить!

         20.04.2000 р.

Ще, що хотів сказати.
Нікому й нічого не нав`язую,
Просто ділюсь дзвіном струн мого серця.
Ще раз дякую.

[Лариса Шайденко (Пивнева)]

Мангов Владимир Андреевич, on 28.6.2010, 11:32, said:

Нікому й нічого не нав`язую,
Просто ділюсь дзвіном струн мого серця.

Володимире ! Вважаю за потрібне сказати Вам , що дзвін струн Вашого серця , співпадає з моїм !
Щасливої Вам вдачи  та  надхнення !

[Мангов Владимир Андреевич]

Щиро вдячний Вам, пані Ларисо!!!

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 28 June 2010 - 04:38 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

Ще згадав.
Коли написав вірш про Махно. десять років тому.
їхав в командировку в Бердянськ, буквально через дві неділі.
Водій добре знав шлях, не перший раз їхав. А тут вночі звернув
у Запоріжжі в бік Донецька і в 5 годин ранку ми були на базарі в Гуляй полі.
Ну, не містика!

[Leonid Pyatash]

А я навязываю мнение свое,
А если «нет», - ломать через колено!
Все струны сердца зазвучат, душа вспоёт!
Но Буратино станет вновь поленом…   

[Мангов Владимир Андреевич]

СВІТЛИНОЧКА ГАЮ


У гаю берізонька
Віти розпушила,
Коси, мов вербиченька,
Додолу пустила.
Ніжний вітер шелестить,
З листочками грає.
Дзвінкий коник не мовчить,
Зранку їй співає.

Приспів:
Білая красунечко,
Світлиночка гаю!
Люблю тебе, сонечко,
І щастя бажаю.

У гаю берізонька
Весело співає,
Розцвіла, мов квітонька,
Милий обіймає.
Клич, лети, сороченько,
Гостей на весілля.
Стелить кінь рівнесенько
Килими із зілля.

Приспів.

     4.06.10 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

НЕ ВІДВЕРНЕШ ЧОМ, БОЖЕ, САТАНИ?


Чому хрестів вже меньше ніж могил
І хат в селі, мов парусників в морі?
Чому не вистачає в людей сил,
Щоб захистить дітей своїх від горя?

Чом злодіям така принадна ти,
Моя Вкраїно люба і єдина?
Не відвернеш, чом, Боже, сатани,
Щоб квітла козацькая родина?

Чом знову зло перемага добро?
Віддати всі готовий сили,
Щоб знов молодів хвилями Дніпро,
Меньше було людей стомлених і сивих.

Чому хрестів вже менше ніж могил
І хат в селі, мов парусників в морі?
Дай, Боже, більше сили для людей,
Щоб від горя захистить змогли дітей!

       27.07.10 р.


РОЗЦВІЛИ РОМАШКИ


Ой! Ромашки розцвіли
На зимовому вікні.
Як мені на них гадати –
Лепестки не відірвати.

Помогти взялась весна,
Ромашка розплакалась.
ЇЇ сльози добре видно,
На душі чомусь знов сумно.

Як на полі розцвіла
Біла квітка польова,
Стала знову я гадати,
Долю свою впізнавати.

- Пам`ятай, всьому свій час –
Повторя квітка не раз.
Буде й в тебе кохання,
Прийде милий спозарання.

Він у тебе запита:
,,Ти чому знову сумна?
Вийди, дівчино, до саду,
Дам тобі одну пораду.

Більше людям довіряй
І раніше засинай.
Доля кожного у Бога –
Сама знайдеш ту дорогу.

Мріють всі про Рай земний.
Я теж досі холостий.
Як сподобаюсь тобі я,
Ближче буде до весілля.”

Вийшла дівчина гулять,
Зорю першую стрічать.
З хлопцем тим так й подружились,
А під осінь одружились.

Знов ромашки розцвіли
На морозному вікні.
Дівчина вже не гадає,
Долю свою не лишає.

        26.07.10 р.

ЗЕМЛЯНАМИ ЛИШАЙТЕСЯ!


Здоровайтесь, вітайтеся,
З друзями стрічайтеся,
Цілуйтесь, обнімайтеся ,
Вірними лишайтеся!

Віра в друга, у людину
Здіймає на щаблину
До Всесвітнього визнання
В космічному змаганні.

Не єдині ми у світі,
Сліди їх – нові квіти.
Тож, Земля все молодіє –
Зірковий вітер діє:

Міняє клімат й полюси.
Тишу – проси й не проси.
Цілуйтеся, обнімайтеся,
Землянами лишайтеся!

        26.07.10 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 30 July 2010 - 06:23 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

ХЛІБ В УСЬОМУ ГОЛОВА!


Сміх лунає зі двора,
Гризе бублик дітвора.
На зв’язці без вузликів
Всім хватило бубликів.

Наїлися бубликів,
Зуби підточили,
Удають розумничків –
Продавать навчились.

Купіть, діду, бубличка
Свіжого для Лучика.
І Полінці теж купіть,
Ще їй раків привезіть.

Сміх лунає зі двора –
Гризе бублик дітвора.
Купіть і Ви бублика –
Хліб в усьому голова!

        24.07.10 р.



БІЛІ ЛІЛІЇ КОХАННЯ


Тече річка невеличка,
Здвижем вона зветься.
Вода чиста в ній і швидка,
У ліліях в`ється.
В центр районний, у Макарів,
Збирає таланти.
Сам Герасимов приїхав
Молодість згадати.

Приспів:
,,Білі лілії кохання”
На хвилях співають.
Голоси чарівні юні
Дипломи збирають.
,,Білі лілії кохання”
Над Здвижем злітають.

Здвиже, Здвиже незрівнянний,
Піснями чаруєш.
Конкурс новий з ліліями
Сердечно даруєш.
Біла лілія кохання –
Візитка концерта.
Линуть співакам вітання
І від Президента!

      
ОЙ, ЛЕТІЛИ ГУСИ


Ой, летіли гуси,
Ген, понад полями.
Ой, сідали гуси,
Ген, понад річками,
Де дівча співало
Пісню веселеньку,
Кохання чекало
Щоднини раненько.

Козак полем їхав
Конем вороненьким,
Пісню її слухав
Дзвінку, веселеньку.
А, як глянув в очі
Красуні білявій,
Не спав дні і ночі
Отаман чорнявий.

Зібралися друзі
Хлопця виручати,
А стали на лузі
Весілля гуляти.
Ой, летіли гуси,
Молодих вітали,
Дарували буси
І щастя бажали.

Ой, сідали гуси,
Ген, понад річками…

       22.07.10 р.


ЖИТИ КРАЩЕ, КОЛИ БУДЕМ?


Життя, як довгі перегони:
Станції летять, підстанції, вузли.
Свист вітру чути і чийсь стогін,
На шляху своїм що б’ється об кути.

Міняються електровози,
Трамваї, тролейбуси, рідше метро.
До мрій нас ти, доленько, вези –
,,Амстори”, ,,Біли”, ,,Сільпо” скрізь і ,,Метро”.

Картинки змінюються швидко –
Щось розібрати зовсім неможливо.
Яскраве, красиве, зїсти ж гидко.
Читати вміти – для життя важливо!

Життя – постійні перегони –
,,Соб!”, ,,Цабе!” і ,,Тр–р-р!” давно вже не звучить.
І в хворих теж короткий стогін –
Жалко немає, в книжці лиш ,,Айболить”.

Життя, як довгі перегони:
Станції летять, підстанції, вузли.
Поміж людей знову чути гомін:
,,Жити краще, коли будемо, коли?”

        22.07.10 р.  


ПІЗНАЮТЬ ХАЙ КРАСУ ЛІЛЕЙ


Любить не може хто не вірить.
Любов – це віра у людей.
Істину зрозуміть цю й звірить
Життя надасть безліч ідей.

Лише для себе жити важко,
Не мати друзів поряд, теж.
Завиєш вовком вночі тяжко –
Біді такій не має меж.

Поки не змінишся сам, друже,
Все не повернеш на любов,
Не зможеш дарувати ружі
І Божу благодать отримать знов.

Не вірить хто, любить не зможе.
Любов – то віра у людей.
Допоможи, молю я, Боже,
Пізнають хай красу лілей!

      21.07.10 р.


ОЙ, ЗЛЕТІЛА ЗІРОНЬКА


Ой понад горами,
Ой над Карпатськими,
Злетіла зіронька
На небі ясному.
Ой понад шляхами,
Ой над чумацькими,
Засяяв місяць, ген,
Дідусю старому.

Ой понад лісами,
Ой над дібровами,
Не спить зозуленька,
Діток покинувши.
Ой понад річками,
Ой над порогами,
Туман густий пливе
,,Чайки” ховаючи.

Ой понад степами,
Ой над долинами,
Дзеленчать коники
Під гомін козацький.
Ой понад садами,
Ой над хатинами,
Літа лелеченька,
Теж захисник хвацький.


Ой понад горами,
Ой понад степами,
Злетіла зіронька,
Засяяв місяць, ген…

       21.07.10 р.


        
ЧОМ ДОПУСТИВ В ЖИТТЯ СВОЄ?

Здобули волю та нема свободи –
Не знає меж жадність людська.
Панство нове, чому, козацький роде,
Знов допустив в життя нове?

Згадай братів своїх, в степах полеглих,
Матерів сивих пригадай;
Про ріки сліз пролитих, нескінченних,
Про Україну, врешт, згадай!

Тобі вона молила іншу долю,
Онукам й правнукам твоїм.
Пливе потік тих спогадів по полю,
Сумний спів чути жайворів.

Знову приспало тебе панство, роде.
Коли ти сильним станеш знов?
Хмари гримлять, розносять з градом води
І не спаса Божий Покров.

Чому знов дурять люд твій нескінченно –
Приманки є солодкі в них?
Коли ж досягнуть, що їм так бажанне,
Не схочуть й глянуть у твій бік.

Здобули волю та нема свободи –
Не знає меж жадність людська.
Панство нове, чому, козацький роде,
Знов допустив в життя своє?

        20.07.10 р.


НЕ ВИБИРАЮ Я ДОРОГУ


Життя іде зі мною в ногу:
Коли спішу, воно летить;
Коли стою, стирає стопи
До мозолів – душа болить.

Його не смію підганяти,
Хоч й не люблю повзти, як рак.
Цікавить що, йду наздогнати
Будь що, не відступлю назад.

Чому всі кажуть: ,,Бережися.
Не підганяй останній час.
Мені повезло, як женився –
Дружині вдячний який раз.

Життя іде зі мною вногу,
Чи з долею живу в ладах?
Не вибираю я дорогу –
Іду, де квіти у садах.

        15.07.10 р.  


ЯКБИ Й БУВ ТОЙ ЖЕНИЧАРА


Гримить ливень понад гаєм,
Блискавками грає.
Притулилася дівчина
До клену й питає:
,,Де ти ходиш, мій коханий,
Змокла вся у гаю.
Обіцяв мене кохати,
Як Єву із Раю.

Іду босими ногами,
Не спішу додому,
Й піч без тебе не зігріє,
Хилюся додолу.
Свище вітер, січе ливень,
Весь луг заливає.
Встане батько косить вранці –
Жениха ж не має!

Якби й був той женичара,
Чи була б щаслива
Люба донечка єдина,
Поспіла, мов слива?
Нащо його заробітки,
Як щастя не знаю,
Мокну, мерзну сама в гаю,
Скільки ждать ще маю.

Сонце хмари  розігнало,
Як спати лягало.
В житті завжди так буває:
Хто співа, хто плаче.
Витри слізоньки, рідненька,
Глянь, хто йде край поля?
Буде й в тебе, дівчинонька,
Щасливая доля!

     15.07.10 р.


ОЙ, БАЙ, БАЙ…


Ой, бай, бай, засинай,
Відпочинь рідненька,
Втомилась давненько:
Як дітей родила,
В школу водила,
Весілля гуляла,
Гостей частувала...

Ой, бай, бай, заспівай,
Бабусю сивенька,
Моя дорогенька,
Онуків діждалась,
Молодшою стала,
У роси водила,
Мрії в них втілила...

Ой, бай бай, спочивай,
Матусю рідненька,
Свята, далеченька…

       14.07.10 р.


ВАМ, ЩО ЛИШИЛОСЯ?


Руки натруджені
І сходжені ноги,
І зморене серце життям у вас,
Любі матусенькі,
Рідні бабусенькі.
А батьківська хата чека в цей час
На діток злетівших,
Онуків зростивших,
Доля відвела їх, який вже раз.
Вам, що лишилося,
Лише молитися
Услід журавлям, що чекають на вас,
Руки натруджені,
Сходжені ніженьки
Й серце морщинисте щемить, не спить,
Любі матусеньки
Рідні бабусеньки,
Діви Марії, молюсь я за вас!

         14.07.10 р.

ЛЕТЯТЬ НАМРІЯНІ СЛОВА


Іду, спішу, біжу, лечу
Вночі у завтра, мов сова.
Сам сплю, а нібито пишу –
Летять записані слова.

Час свій жалко марнувати.
Коли можливість ще буде?
Вільно можу я писати –
Натхнення знаю, знов прийде.

Дивлюсь на небо вночі я,
Мрія молюся, щоб збулась.
Хоч й сивий, все ж душа моя
До Бога знову здійнялась.

Мені за смілість цю людську,
Рабу своєму, сили дай.
Прости, Ісусе, грішнику –
Любов життєву не спиняй!

       14.07.10 р

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 03 August 2010 - 08:22 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

СКІЛЬКИ ТРЕБА,
            ЩОБИ В АД ПОПАСТИ?


Все, що пов’язане з грошима,
З бізнесом зачатим,
Золотиться, зеленіє
В доларі тім клятім.

Кожен день народ грабує,
Мов лютий звір, душить.
Скільки треба тих долярів,
Щоби в Ад потрапить?

Нема бізнесу по-правді –
Заробив, отримай.
Працюй день і ніч щоденно,
Ні про що не думай.

Про все дума той, хто шефом –
Не спить бідний, все мізкує,
Як поповнить капітал свій.
А люд? – хай бідує.

Не хвилює, що бідує –
Сам же його й дурить.
Заблистіло, де украсти –
Очі там, не згубить.

         25.07.10 р.