Сообщений в теме: 1348

[Борис Маценко]

Мангов Владимир Андреевич, on 30.10.2009, 9:05, said:

ПОСЛУХАЙ СОЛОВ`Я


Закохатись мріяв, закохатись,
А дівчат багато:
Біляві, чорняві і вогняні –
Хлопцям справжнє свято!

Ще, як в очі їм заглянеш, ой, йой,
Болить серце й голова.
А коли ще заспівають разом,
Про любов лише слова.

Закохатись мріяв, закохатись,
Щоби любов знайти.
Мені серце, вірю, підкаже –
Лишень у гай прийди.

Я тебе, моя кохана, знаю
Зразу упізнаю,
Бо для успіху вербову гілку
До рук приладнаю.

Закохатись мріяв, закохатись,
Й щасливим стати я.
Це ж так просто, хоч й дівчат багато –
Лиш слухай солов`я.

Гілка вербова, як повернеться,
Мені всміхнешся ти.
Радісно серце моє заб`ється –
Кохання зміг знайти!

          25.10.09 р.

У замечательного человека, моего сокурсника, Володи Мангова произошло замечательное событие.  Вчера дочь родила дочурку. Я понимаю Володино состояние и чувства, но переживаю за него.  Человек – творческий, эмоциональный, глубокий, к тому же с подлатанным сердцем не может быть сейчас спокоен.  Но в одном я уверен: Володины слова, мысли, выраженные в его стихах и песнях будут замечательным фоном и основой для формирования личности его новой внучки.  Володя, о событии я узнал поздно ночью, когда выключал комп.  По пути на работу начеркал на полях газеты «Известия» посвящение тебе.  Еле дождался обеда, чтобы перенести его сюда, в твою любимую тему.

Подарок Судьбы-скареды-
Подарочек - высший класс! –
Счастье быть снова дедом!
Пускай и не в первый раз,
К такому нельзя привыкнуть:
Как:  к Солнцу, земле, Луне,
Ребёнка первому крику,
Лику любимой во сне.
И к выплеску нежности в кровь
С тихого: деда, здравствуй,
Расскажь, что такое Любовь?
Сам ты, бывал, ли, счастлив?
Бывает, ли, жизнь без греха?
Открой мне свои секреты.
……………………………….
Откроешь в моих стихах,
Они за меня ответят…

Газетку с автографом, если пожелаешь, привезу.
Москва,  30 октября 2009г.

Сообщение отредактировал Борис Маценко: 30 October 2009 - 07:34 PM

[Валентина Савченко]

Уважаемый Владимир Андреевич! От всей души поздравляю Вас с рождением внучки! Пусть растёт здоровенькая на радость дедушки!

Прикрепленные файлы

•  13.gif   248.24К   14 Количество загрузок:

[Мангов Владимир Андреевич]

Боренька! Большое спасибо за поздравление и за стих.
Он как всегда гениальный! Буду благодарен за газетку и за встречу.
Валюшенька!
От всего сердца искренне благодарен Вам.
Обычно, так в жизни и бывает:
жены и дочери дарят нам цветы жизни,
а поздравления получают мужчины.
Спасибо Вам и за прекрасные дары в теме Живопись.
Счастья, здоровья и земных радостей!!!

R.S. Валечка! Ваши мигающие глаза я применил
как рисунок к своему стиху-песне ,,Ой, летіла хмара".
Прошу прощения и благодарю Вас.


ОЙ, ЛЕТІЛА ХМАРА


Ой, летіла хмара,
Гору обминала.
На горі дівчина
Едельвейс шукала.
Цвіт його як знайде,
Кохання пізнає.
Без любові щастя
В житті не буває!

Приспів:
Ой, летіла хмара,
Сонце відкривала.
Гори, як минала,
Щастя дарувала!

Сяюча дівчина –
Рідна Україна.
Лине пісня в горах,
Луна й полонина!
Ой, летить знов хмара,
Бескиди минає.
Спішить в гори легінь –
Кохана співає!

Приспів.
 

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 30 October 2009 - 04:27 PM

[Антонина Микитина (Якушенко)]

Валентина Савченко, on 30.10.2009, 13:18, said:

Уважаемый Владимир Андреевич! От всей души поздравляю Вас с рождением внучки! Пусть растёт здоровенькая на радость дедушки!

Присоединяюсь к поздравлениям!!!  Я еще не бабушка, но вашей внучке посвящаю:

Моя внучка - маленькое чудо!
Я светлею сердцем, не дыша -
Из небес, из ветра, ниоткуда
Юная рождается душа!

[Мангов Владимир Андреевич]

Огромное спасибо, Тонечка!

Дарю Вам совсем новое стихотворение:

ЛЮБОВ СЕРЦЕ ВІДЧУВАЄ

Як метеликові крила,
Серденько моє тріпоче.
А, як гляну в її очі,
Випливти уже не можу!

Поглянь, люба, мої груди,
Немов дзвони калатають -
Любов серце відчуває.
Стати я щасливим маю!

Кращої нема у світі -
Солов`ї навкруг літають.
Вірю, серце не обмане -
Я кохану обіймаю!

     1.11.09 р.

[Антонина Микитина (Якушенко)]

Мангов Владимир Андреевич, on 2.11.2009, 10:56, said:

Огромное спасибо, Тонечка!

Дарю Вам совсем новое стихотворение:

ЛЮБОВ СЕРЦЕ ВІДЧУВАЄ

Як метеликові крила,
Серденько моє тріпоче.
А, як гляну в її очі,
Випливти уже не можу!

Поглянь, люба, мої груди,
Немов дзвони калатають -
Любов серце відчуває.
Стати я щасливим маю!

Кращої нема у світі -
Солов`ї навкруг літають.
Вірю, серце не обмане -
Я кохану обіймаю!

     1.11.09 р.

Гарно дякую!!! Чудово!
Как буд-то на Украине побывала! Очень мелодично звучит! К тому же приятно, что это для меня.

[Валентина Савченко]

Мангов Владимир Андреевич, on 30.10.2009, 17:14, said:

R.S. Валечка! Ваши мигающие глаза я применил
как рисунок к своему стиху-песне ,,Ой, летіла хмара".
Прошу прощения и благодарю Вас.


ОЙ, ЛЕТІЛА ХМАРА


Ой, летіла хмара,
Гору обминала.
На горі дівчина
Едельвейс шукала.
Цвіт його як знайде,
Кохання пізнає.
Без любові щастя
В житті не буває!


 

Красивая песня. Спасибо ,Владимир Андреевич...
Приятно быть иллюстрацией...

[Мангов Владимир Андреевич]

Валюша!
Спасибо за разрешение
Люблю и хмары и родной край -
Дарю Вам:

РІДНИЙ КРАЙ


Рідний край, зелений гай –
Серцю милий, любий рай.
Соловей дзвінко співає,
В сад закоханих гукає.
Соловей дзвінко співає,
В сад закоханих гукає.

Зріють вишні під вікном,
Хліб пашить вже калачом.
Зорі в очі заглядають,
,,Ночі доброї!” бажають.
Зорі в очі заглядають,
,,Ночі доброї!” бажають.

Черемшина аж п`янить –
В небі місяць теж не спить.
Любить він цю прохолоду,
Як джерельну, чисту воду.
Любить він цю прохолоду,
Як джерельну, чисту воду.

 

[Мангов Владимир Андреевич]

МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ


Радісних миттєвостей в житті
У кожного із нас – третина.
Для рівноваги цього досить,
Щаслива щоб була людина…

Мов лебеді, кружляють в небі,
Трійцею, вже над дитиною
Миттєвості життя людини
Із піснею журавлиною.

Знаємо, що любить трійцю й Бог –
Стабільність несе вона в світі.
Друга третина – спокійні дні,
Без буреломних спалахів в житті.

Миттєвість третю – не чекаєм –
Приносить біль і хвилювання.
Але ж, й без неї життя нема,
Нема на краще сподівання.

Отак, й летять вони, мов птиці,
Тризубом над Україною,
Відкривають, чи закривають
Світ над хатою і калиною.

Радісних миттєвостей в житті
У кожного із нас – третина.
Для рівноваги цього досить,
Щаслива щоб була людина…

            5.11.09 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

НУ, ЩО НА ЦЕ СКАЖЕШ?


Ой хита, хитає
Сонях головою:
,, Що ж ти робиш, вітре,
Під вечір зі мною?

Чому клониш вліво –
Там сонця ж немає?
- Друже, любий брате,
Вибач. Забуваю.

На берізку гляну –
П`янію без хмелю.
Тебе клоню вліво,
Дістається й шмелю.

А чому літає
На сонячнім полі?
Мало йому квітів
В гаю, де тополі.

Лиш ,,божу корівку”
Я не зачіпаю,
Бо щастя дарує –
Його й я чекаю.

Красуня берізка,
Як сонечко, сяє.
А, як посміхнеться,
У жар я впадаю.

Коли ніч приходить,
Її захищаю.
Зіроньку дістати
У небо злітаю.

Тож вибачай, друже,
Що я закохався.
Сватів вести завтра
Любій обіцявся.

- Ну, що на це скажеш? –
Маю помогати.
Про красиву жінку
Мрію теж і хату.

Завтра, дасть Бог, ранок
І сонце високе.
Привіта вас поле
Золоте, широке.

Ой, хита, хитає
Сонях головою.
,,Не хвилюйся, друже,
Будеш із жоною!”

      6.11.09 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 07 November 2009 - 08:30 AM

[Борис Маценко]

……………………………………..
Картонка – повеленье «…свет туши»;
Уставшие два зеркала души
(С размытого рассеянного света
Неясного оттенка, даже цвета)
Не отражают к нам большого счастья.
Видать прохладно, спрятаны запястья…
Повязка с марли как насильник душит,
Терзает щёки, натирает уши…
Пускай не антураж подвала,
Спрошу: «ты как туда попала?»
Не Золушка же, Царская невеста
Достойна ты совсем другого места! -
Художника влюблённого картины:
Бал на борту, где на носу ундины,
Известного большого корабля;
Парижа!  где не пашутся поля…
Театра ложи, где идёт «Жизель»…
И! – будуара…(но не видать отсель).

Сообщение отредактировал Борис Маценко: 07 November 2009 - 09:50 AM

[Анна Коренфельд]

Борис, спасибо за стих.
Вы немного не угадали- я как раз Золушка.
Я не попала в антураж- снимали до меня.))))
Меня так украшают двое моих гавриков, что бесполезно украшать чем-то другим.
Живу ради них и отдаю себя всю им- что получится покажет время. Детки меня радуют, особенно сынок.
Спасибо.

[Мангов Владимир Андреевич]

МРІЯ ЛЮБОВІ – ВІЧНА!


Синіють дзвіночки у росах –
Поетам творча мелодія.
Срібляться коники в покосах –
Господа свята симфонія!

Пульсують кровинки у вухах,
Дзвенять – замислююсь у бажанні.
Сердечний дзвін луна у хмарах –
Освідчуюсь знову в коханні!

Написані букви у віршах
Дзвенять, співають – знову пісня?
Сяють зорі вночі у вишнях –
Мрія любові завжди вічна!

      9.11.09 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

 


ДЗВЕНЯТЬ ДЗВОНИ


Де ти, де ти, де ж ти є,
Високеє Племя,
Від якого і пішло
Українське ймення?

Скільки часу прогуло,
В Минуле злетіло?
Вдячний я тобі за все:
За вроду й за тіло.

Україну так люблю –
Вся в тебе, Висока!
Земля родюче-чорна
І вода глибока.

А Карпати й Черемош
Високі й красиві.
Лани хлібні і Дніпро –
Запашні й вродливі.

Дзвонять дзвони у церквах –
Вдячні тобі, Племя.
На ,,ранкову” ти прийдеш? –
Славлять твоє ж ймення.

Де ти, де ти, де ж ти є
Високеє Племя,
Від якого і пішло
України ймення?

     26.10. 09 р.
 

ЛЕТЯТЬ ЧАЙКИ ЗА РОКАМИ


Ой ти, доле, моя доле,
Любов моя й моє горе!
Вдячний Господу за тебе –
Азовськеє люблю море.

Найтепліше, наймиліше
Чари мені дарувало.
Пісні вітрів в серце впали,
Ніжність хвиль рядками стали.

Біля Чорного поетом
Став я завдяки Одесі.
В ній навчались й тато, й мама –
Перший вірш мій був ,,Принцесі”.

Доле люба, доле моя,
Не спіши ти йти від мене.
Запал мій іще юнацький –
Вдячний Богу й тобі, нене.

  Ти писала вірші морю,
  Що й мені передалося.
  Мрій багато, часу ж мало –
  Дещо все ж вдалося.

Ой ти, доле, люба доле,
Радість моя й моє горе!
Летять чайки за роками –
Біди хай несуть у море!

        25.10.09 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

ЛІТА МИНАЮТЬ


Літа минають щосекундно –
Ми їх тому й не помічаєм.
Завжди йдемо туди, де людно.
А час, мов місяць, в ніч спливає.

Діти ростуть, вкрашають хату –
Думки батьків лише про любих.
А є ж й онуки – справжнє свято!
І вдень, й вночі ми їх голубим.

Щасливі, як усі здорові –
Про себе завжди забуваєм.
Як глянем в очі волошкові,
На мить у юність повертаєм.

Літа минають щосекундно –
Про них ми зовсім не жалкуєм.
Все рідше йдем туди, де людно –
І про любов, жаль, не воркуєм.

        17.11.09 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

ПІСЕНЬ ДОСИТЬ Й СОЛОВ`Ю


Звисає листя у платана,
Немов рушник на образах.
Застала осінь його рано –
Все ж, не побачила в сльозах.

Високий, гарний,
                      справжній легінь
Приніс від моря всім привіт.
Листки здіймав, немов би лебідь –
Час для кохання, скільки літ?

Прости, південний юний друже, -
Твою ми любимо красу.
Влюбились і берізки й ружі –
Туман забув вночі росу.

Кохання їх, повір, врятує
Від холодів і від вітрів.
А соловей все занотує
І заспіва для моряків,

Які тебе тут зустрічають,
Очі підняв здивованно:
,,Поглянь, і тут чайки літають
Із Айвазовського панно?”

Платан їм каже: ,, Любі друзі!
Київ піднявся над морями –
Тому й лишаються всі ружі
І з моряками, й якорями.

Духом не падайте, хлоп`ята.
Живемо тут ми, як в Раю.
Завжди веселі наші хати
І пісень досить солов`ю!

Звисає листя у платана,
Немов рушник на образах.
Застала осінь його рано –
Любов - не бачила в сльозах!

          17.11.09 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

ВІКНО ОСВІТЛЕНЕ ЛЮБОВ`Ю


Вікно освітлене у хаті,
Немов зоря, манить мене.
Тріпоче серденько, мов м’ята,
Як вітер поруч пропливе.

Очей не в змозі я відвести –
Мене кохана жде у нім.
Збираю квіти, щоб віднести –
Нехай прикрасять її дім.

Зірки танцюють у небесах.
Дзвенять криштально коники.
Мрії мої летять у снах,
Немов пасхальні дзвоники.

Вікно відкрите зранку в хаті,
Щаслива посмішка у нім.
Несу я ружі знов коханій –
Любов мою чекає дім.

Вікно освітлене любов`ю,
Розквітлі мальви чарівні
Подарували мені долю –
На інші не дивлюся, ні!

     18.11.09 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

,, РОНДО”
            
Вона п`янка, як влітку м`ята,
Як з мальвами розквітла хата –
Чорняві коси на плечах,
Й циганська пісня на вустах –
Вона, як ластівка, крилата!

Всі хлопці й славні гетьманчата,
З ансамблю ,,Кобза”, й при свічах,
Прогнати зможуть яничар!
Вона п`янка !...

П`янка краса чекає свята –
Що заспіва вкраїнська хата,
Закружлять зорі в небесах,
Засяє щастя у очах,
Лебідкою зліта – свята.
Вона – п`янка !...

     20.11.09 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

З РАДІСТЮ НА СНІГ ВПАДУ


Яка красива зимня ніч
І світлий дим понад хатами!
Ми стоїмо тут, віч на віч,
І обнімаємось з зірками.

Що нам дим, і що нам холод,
Як ми цілуємось з тобою.
Зима мине й розтане лід –
Здивує річка знов красою.

Іскрять сніжинки у саду
На яблунях, грушах і вишнях.
Я з радістю на сніг впаду,
Тебе зігрівши у обіймах.

Дійсно, казкова ніч, щаслива
Подарувала нам кохання.
Вся, в інеї, чарівна слива
Підморгує нам на прощання.

Яка красива зимня ніч
І світлий дим понад хатами!
Спішу забратися на піч -
Щастям поділюсь із снами.

     25.11.09 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 25 November 2009 - 08:55 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

МОЛИТВА СТАРОЇ ХАТИ


Стара сумує в селі хата –
Вона ще диха пам`ятью батьків.
Ще зеленіє в саду м`ята,
Не відцвіли всі мальви із рядків.

За хвіртку поглядає  й вишня:
,,Коли вже пятниця прийде в село,
Щоб залунала дзвінка пісня
І в зимну хату знов ввійшло тепло?”

Вітри з дощами – осінь пізня –
Встелили землю листом золотим.
Калина – й досі не заміжня.
Немов туман, пливе сусідський дим.

Стара відсумувала хата –
Вона ще диха пам`ятью батьків.
Світліє, сяє вся від щастя –
Подих її зліта до яворів.

Ой, Боже! Радість завітала –
Почувся шум машини за вікном.
Була б молодша – станцювала б,
Сьогодні буду я і піч з теплом!
 
Приїхав син – уже ступає
З дарунками на батьківський поріг.
Пісня дзвінка знову лунає –
Син з яблуками теж любить пиріг.

Не полишайте старі хати!
Я Вам вклоняюсь, діточки, й прошу.
Живуть в них досі мама й тато –
Їх пам`яті, й за Вас, щодня молюсь!

        26.11.09.р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 01 December 2009 - 02:56 PM