Сообщений в теме: 1348

[Валентина Савченко]

Мангов Владимир Андреевич, on 5.3.2009, 21:58, said:

Щиро вітаю всіх ФОРУМЧАНОК
з святом краси, любові і весни!

....
Вірю в щастя я весною,
В сонячні світанки.
Нагадали ще й про нього
Барвисті циганки.
Ой, тумане, вірний друже,
Пливи ти у поле.
Там гуляє вітер дужий,
Зове мою долю.

СПАСИБО БОЛЬШОЕ! ВЛАДИМИР АНДРЕЕВИЧ!
Цыганочка (иллюстрация):

Прикрепленные файлы

•  gypsy_dance_000.jpg   85.56К   16 Количество загрузок:

[Мангов Владимир Андреевич]

Жизнь наша стала трудна и убога -
Как белка в колесе, кручусь.
Кто верит в дьявола, кто в Бога?
А я лишь женщине молюсь!

Всегда готов Вам, женщинам, служить!

[Мангов Владимир Андреевич]

Весна не за горами і так жаль,
що змінюються юні красуні -
зникає в них така бажана молодими людьми
сором`язливість і загадковість.



ДЛЯ ЛЮБОВІ НЕСПРИЙНЯТНА


На канікулах дівчата
Зовсім інші ніж у школі.
Радо сяють оченята –
Тіло майже все на волі.

Ніжки в шортах засмагають,
Грудоньки лиш на завязках.
Пупки свої виставляють,
Немов у персидських казках.

Вони красиві, однозначно –
Жаль, що зникла десь загадка.
Для любові несприйнятна
Відкритість така, дівчатка!

       22.07.08 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

Весна не за горами і так жаль,
що змінюються юні красуні -
зникає в них така бажана молодими людьми
сором`язливість і загадковість.



ДЛЯ ЛЮБОВІ НЕСПРИЙНЯТНА


На канікулах дівчата
Зовсім інші ніж у школі.
Радо сяють оченята –
Тіло майже все на волі.

Ніжки в шортах засмагають,
Грудоньки лиш на завязках.
Пупки свої виставляють,
Немов у персидських казках.

Вони красиві, однозначно –
Жаль, що зникла десь загадка.
Для любові несприйнятна
Відкритість така, дівчатка!

       22.07.08 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

КОХАННЯМ СЕРЦЕ МРІЄ

Кружляє сніг останній
У переддень весни.
Коханням серце мріє
І ти приходиш в сни.

Я в очі заглядаю:
,,Це правда, чи це сон?”
Киває ствердно Місяць,
Пашить поліський льон.

Тебе я обнімаю,
,,Люблю” ніжно шепчу;
Калинової вроди
Нап`юся досхочу.

Згасають тихо зорі,
День сонячний іде.
З коханням не розлучусь –
Верба уже цвіте.

Кружляє сніг пухнастий,
Летить вперед весни.
Любов зігріла душу.
,,Спи рідна, люба, спи.”

         7.02.05 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

НА ДРАБИНІ


Хто хоч день прожив  в селі,
Міг помітити драбину,
Козаку що помогла
Закохатись у дівчину.
Мав почути солов`я,
Серенади для калини.
Їздив у село і я,
Теж здіймався на щаблини.


Приспів:
На драбині, на вершині
Більше світла і тепла!
На драбині, із ліщини
Зірку вгледів край села!

Хто в селі не жив і дня,
Не сидів, жаль, на драбині
І не слухав солов`я,
Немов півень на ключині.
Зорі він не рахував
В матіоловім розквіті,
Запах стріх не відчував!
Як без нього жити в світі?


Приспів.


6.04.09 р.

[Лушин Ролан]

Мангов Владимир Андреевич, on 23.1.2009, 20:16, said:

Та ні ж бо!
Пишу по натхненню.
І сам дивуюсь, як воно виходить?

Як і цей вірш сьогодні:


РОЗРИВАЄ СЕРЦЕ БІЛЬ

Додому їду -- вечоріє.
Трамвай біжить, немов лоша.
Біля вікна хлопчина мріє –
Чому ж в очах його сльоза?

.................
 

этот понравился...

[Мангов Владимир Андреевич]

Спасибо, Ролан.

Сообщение отредактировал Чекис Оксана: 07 April 2009 - 08:02 AM

[Виктория Матросова]

Стихотворение моей дочери  ЭЛЬВИРЫ,которая тоже своего рода связистка.
Родилась в 5 общежитии на  ул.Ворошилова.

Позволь мне быть Твоим лишь волком
Крошить клыки ,не воя на луну,
Вилять хвостом врагу и шелком
Стелиться,чувствуя вину.
Позволь мне быть Твоей улыбкой
Тлеть честной фальшью на устах,
Задабривать слепых и пыткой
Одаривать их вновь в мечтах.
Позволь мне быть Твоим лишь горем
Ссыпать улыбки в пустоту,
Дышать сквозь волю и неволей
Тушить слезу огнем в аду.
Позволь мне быть Твоей перчаткой
Ласкать мизинцем до крови,
Душить изяществом и сладко
Захлебываться желчью лжи.
Позволь мне быть Твоим лишь словом
Сиропом правды истекать,
Лечебным ядом стать и снова
Калечить,но НЕ убивать.
Позволь лишь мне...Нет,умолкаю
Устала я тебя молить.
Но напоследок заклинаю-
Не позволяй тебя ЛЮБИТЬ...

[Людмила Аксенюк]

Красивое стихотворение...

[Виктория Матросова]

У неё много стихов,рассказов,романы.Мечтает стать писательницей.В этом году поступаем в институт на журналистику.

[Людмила Аксенюк]

Виктория Матросова, on 8.4.2009, 17:49, said:

У неё много стихов,рассказов,романы.Мечтает стать писательницей.В этом году поступаем в институт на журналистику.

Я так понимаю, девочка - выпускница школы? Она учится в школе №2?
Там сильные преподаватели и сильны традиции в изучении русского языка и литературы, не зря же школа имени  М. Горького...

[Виктория Матросова]

Так точно,2 школа! У неё и сегодня хорошие преподаватели и хорошая база!

[Борис Маценко]

Эльвире спасибо за интересное стихотворение. Кажется, любить искренне и выражать свои чувства она умеет. Желаю ей физических сил и здоровья работать много и не пасовать перед неудачами. Пусть ей повезёт в жизни, а мы порадуемся её успехам.
Будут!

[Виктория Матросова]

Спасибо за поддержку и  теплые обнадеживающие слова!

[Мангов Владимир Андреевич]

СВЕТЛЯЧОК


Пусть говорят: ,, Он старый пень
И мохом весь порос”.
Но, слышу шелест я листвы –
Дуб молодой пророс!

Меня он сменит на посту
И защитит вновь лес
От злых ветров и от дождей –
Я обучу чудес:

Как жить с соседями в лесу
Весело и дружно,
Как друга поддержать в бою,
Не хныкать, когда трудно.

Хоть молодой он, но ведь дуб –
А это что-то значит!
Спокоен пень, смена растет –
Смотрите, как лихачит!

Пусть говорят: ,,Он старый пень”.
Не пень я, а светлячок!
Дуб вырос в его свете –
Между прочим, мой внучок!

8.04.09 г.

[Борис Маценко]

Светить всегда! Светить везде!
(Автобиографическое моё)

Пiд дубом молодим сiм,я
Оп,яток обняла пеньок.
Примарилось, що пень той – я!
А дуб, нiвроку вже, – синок!
Що я -  уже трухлявий пень,
Вже загубив i статуру i мiць.
А був рогатий як отой олень -
Борсався з вiтром силомiць.
Та час своє без жалю взяв:
Кудись подiлось - стовбур, вiти -
Нещадно роги обламав
Пiдступний i шалений вiтер.
От тiльки  тої радостi i маю:
Милуватись на берiз вершини-
Як вiтер той без сорому i жалю-
Берiзкам  задирає сорочини…
……………………………………………..
А як прийде, бувало, мить пропаща
I темрява накине свiй сачок
На  сонний лic, урочища i хащi,
Мiняю статус пня:  тодi я - свiтлячок…

Маценко Борис
г. Москва, 09.04.09. вечер
p.s: Спасибо Володе за тему.

Сообщение отредактировал Борис Маценко: 11 April 2009 - 06:16 AM

[Мангов Владимир Андреевич]

Щиро вдячний Борису за підтримку і розуміння моїх думок.

[Мангов Владимир Андреевич]

НЕЗБОРИМИЙ


Долаю перешкоди у житті,
Іду назустріч долі.
І не рахую миттєвості святі,
І не жалкую волі.

Немов тореадор, кидаюсь в бій,
Назад не відступаю.
Такий характер незборимий мій –
Іду вперед й співаю.

Завжди у боротьбі: вдень і в ночі –
Так веселіше жити!
Підходять перемоги до межі,
Допоки стане сили.

Долаю перешкоди у житті,
Іду назустріч долі.
І не спиняюсь, навіть в забутті,
Бо й сон, теж шлях до волі.

       28.11.08 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 10 April 2009 - 07:36 AM

[Мангов Владимир Андреевич]

ПАМ'ЯТЬ ЗЕМЛІ


Від Оріяни до Трипілля
Квітнуть зорі у калині.
І розквіта чарівне зілля
Від Єнеїди до Вкраїни.

Півонії, ромашки, васильки –
Весільного столу краса!
Як медовушні дзвенять струмки? –
Співай, українська душа!

Орлинні крила у Карпатах
Обіймають гір вершини.
Лелеки гнізда в’ють по хатам,
Сяють щастям полонини.

Пливуть літа в Дніпрових водах,
Не кожен їх, жаль, поміча.
Гуляє воля в світлих зорях,
Бог Україну захища!

Вона ж бо, вистраждала тяжко
Ще до Шевченківських часів.
Ружі і маки квітнуть рясно –
Земля всіх пам`ята синів!

Давня  історія країни
З`являється в ранкових снах.
Підказує Тарас з світлини,
Й вогонь, що на святих свічах.

Від Оріяни до Трипілля
Сяють ягоди калини
І всіх чарує диво-зілля
Від Єнеїди до Вкраїни.

Барвінок, волошки у житі –
Це юність, кохання і шлюб.
Біди – дай, Боже! - всі пережиті.
Козак Вкраїні завжди люб!

09.03.09 р.