Сообщений в теме: 1348

[Мангов Владимир Андреевич]

ЛЕБІДКА З РАЮ


Брови у юнки, як в ластівки крила;
Гострі, мов стріли, чорні, як ніч.
Очі-озерця, як сонечко сяють,
Стиглі, мов вишні, – згублять усіх!

Коси у стрічках, як віти вербові.
Горда дівчина, немов зоря.
Кофтина вишита вся із любові,
Щічки в веснянках – символ добра.

Немов берізонька, струнка і світла
Біла лебідка в святій красі.
Щира, весела, як промінь, привітна;
Тінью майнула й зникла в росі.

Лиш українки такими бувають.
Інших не має, не знає і Бог.
Немов лебідоньки райські кружляють,
В надії на щастя й вірну любов.

  Щиро вітаю Танюшу Покрашенко з днем народження!!!

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 11 December 2008 - 09:30 PM

[Федорова Мила]

Спасибо всем за отзывы.В жизни много всего произошло поэтому получилось немного грусти,но жизнь продолжается и все хорошо.

[Федорова Мила]

Счастье когда ты любишь
Счастье любимым быть
Если тебя не любят
Нужно понять и простить

И как бы не было больно
Каk бы не ныла душа
Живи,улыбайся и помни
Как же жизнь хороша

Утром проснулся радуйся
Что начался новый день
Только с судьбой не балуйся
И вновь зацветет сирень

12.12.2008 г.

Сообщение отредактировал Федорова Мила: 13 December 2008 - 09:52 AM

[Федорова Мила]

Гультяева Екатерина Викторовна, on 10.12.2008, 9:24, said:

Мила, спасибо за стихи, а Розе спасибо, что открыла Вас для нас. Может общение в форуме придаст Вам жизненной энергии и больше радости в жизни. Мне показалось, что грусть в стихах или что-то недосказанное. Удачи Вам и любви ближних.

Катя спасибо за отзыв,но открыла меня для Вас моя подруга по институту Светлана Чудная.Розочка после того,как Света опубликовала мои стихи на форуме прислала очень теплый отзыв.Я ей за это благодарна.

Сообщение отредактировал Федорова Мила: 13 December 2008 - 12:34 PM

[Федорова Мила]

Люби, но никак не с расчетом
Страдай, но только любя
Не сравнивай жизнь с анекдотом
И жизнь оправдает тебя

13.12.2008 г.

Сообщение отредактировал Федорова Мила: 13 December 2008 - 10:11 AM

[Чудная Светлана]

Федорова Мила, on 13.12.2008, 10:09, said:

Люби, но никак не с расчетом
Страдай, но только любя
Не сравнивай жизнь с анекдотом
И жизнь оправдает тебя

13.12.2008 г.

Мила, ну что можно сказать, строки потрясающие и правдивые + 10    

Сообщение отредактировал Чудная Светлана: 13 December 2008 - 10:41 AM

[Мангов Владимир Андреевич]

ОЙ, ЧИ ЖИВІ, ЧИ ЗДОРОВІ?


Ходить козак по городу,
Пита в гарбузового роду:
,,Ой чи живі, чи здорові
Усі родичі козакові?»

Скрізь заглядує, не знає,
Хто в садочку там гуляє?
Вус не має він козацьких,
Й чубчик в нього чудернацький.

Чорні кучері, як у вівці
І не грає на сопілці.
Родичі  -- усі від Адама,
Єва їм рідненька мама.

А сусідка йому каже:
,,Він нам Африку покаже.
З левом каже, що змагався,
Прийнять віру обіцявся.

Ми всі в шостому коліні
Породичалися на сіні,
Як в Раю траву косили
І пов`язки ще носили.

Відзивається й сусіда:
,,Не зайде якого дідька?
Є що випить й закусить.
Най, хутчіш сюди біжить!»

А з Італії Петруччі:
,,Сеньйоре, по чім у вас груші?»
Не мовчить і Катаріна:
,,А як живе сестричка Ніна?»

В США Сільвестор, що Сталоне,
Від ремонту весь аж стогне –
Біля моря має дачу
Й купу діточок ще впридачу.

Єви родичі й Адама,
Й від Ісуса до Міттельштамма,
Будуть, дасть Бог, всі здорові –
Усі ж родичі козакові!

Ходить Бог по краю неба:
,,Породичать кого ще треба?»
Цифра шість, мабуть, найкраща –
І не ледача, й не гуляща.

В гості часто не літає,
Тож надокучить не встигає.
Родич білий, а чи чорний –
Козак від Адама проворний.

Сів спочити козаченько,
На стареньку спогляда неньку.
Як би знав дідусь, що буде,
Краще жив би у халабуді.

Та не всі живі і здорові --
Бо не слугують долярові.
Сипле сніг – знов близиться зима.
Мо-, щось змінить для людей вона?

Понастроїли палаців,
Наплодили папараців
Патріоти депутати --
Забули геть про сільські хати!

Пішов козак по городу
Будитися козацького роду.
,,Ой, чи живі, чи здорові,
Усі родичі гарбузові?»

      7.12.08 р.




До дня святого Миколая, від щирого серця
дарую всім жінкам пісню про мамині очі:


МАМИНІ ОЧІ

                        
Синіють волошки у хвилях жита,
Лагідно вітер їх обніма.
Кружляє у вальсі золото літа,
Мамині очі в небо здійма.

Приспів:
Мамині очі, волошки сині,
Дітей від лиха оберігають.
Мамині очі, волошки ніжні,
В очах моїх зорями сяють!

Я в очі дивлюся, що на світлині,
Матусині і волошкові --
Красиві в юності, любі і нині,
Повні світла, тепла й любові.

Приспів.

Молять у Бога матусині очі
Щасливої дітонькам долі.
Не сплять волошки і в темнії ночі –
Зріє жито у літнім полі.

Приспів.

    10.11.08 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 17 December 2008 - 08:17 PM

[Борис Маценко]

Володя Горчак в ответ на мою хулиганскую выходку, когда я завалился (виртуально) в его дом с охапкой сена, повёл себя как истинный джентльмен и пригласил стихотворно в свои пенаты. Получилось у него искренне и с широтой души. Мне понравилось:

Ну что же, гостям всегда я рад
Мой верный друг, молдавский виноград,
Поможет встречу ту украсить.
Тонна вина покоится в подвале гаража,
Капусты бочка квашенной томится
Все в лучшем виде, все для куража
Я думаю, веселие случится.
Парную финскую я там же растоплю
Попариться вам всем с дороги,
Поверьте, я вас всех люблю,
Ведь юности друзья мне очень дороги.
Обещанный стог сена смело привозите
Есть места много, где его расположить
Попьем, повеселимся, попоем
Потом на сеновале будем жить.
Не так давно с друзьями детства тут я отдыхал
Так двое суток не остывал мангал.
И день и ночь мы под гитару пели
И оглянуться не успели,
как выходные мигом пролетели.
Потом по телефону долго удивлялись,
откуда только силы взялись.



Володя, в теме «Юмор» мне представляется неудобным ответить на столь серьёзное предложение погостить у тебя.  К тому же, ты как дальневосточник (бывших не бывает) понимаешь красоту суровой природы, запрятанной между Уралом и двумя океанами и характер людей живущих на этих умопомрачительных просторах. Предлагаю ответный визит в места от тебя отдалённых географически, но не душевно.
. С наступающим Новым годом! Пусть у всех будет здоровье выдюжить испытания, что выпадут в Новом 2009 году.


Алаверды, Володя!

Какая дивная палитра!
Как говорят: забило дых!  
Всё ясно так и без поллитра.
Моё тебе - алаверды!  
Скорее приезжай до нас,  
Но  не один, а лучше в паре,
Мы проведём чудесный час
В просторной нашей каса-марэ.
Где стены – ёлочная хвоя,
А окна - сполохов сияния.
Где расстоянием  до моря-
Все измеряют расстояния.
Где за ночь снится сотня снов,
Ох,  сладко!  по-полярному.
Здесь ценят верность и любовь,
Да и любят по-ударному
С восьми и точно до восьми,
Или  – от лета и до лета.
А отношенья меж  людьми
Не мерит звонкая монета
Абориген здесь - верный друг,
По тундре  ездит на упряжке.
Поёт - что видится вокруг,
И говорит не по бумажке.
Природа - изысков  полна,
И что ни куст – полно закуски.
Но нет молдавского вина,
Ещё: хрустящей нет  капустки.

Сообщение отредактировал Борис Маценко: 30 December 2008 - 06:56 PM

[Александр Скубий]

Трогает. Спсибо.

[Пружина Геннадий Арсеньевич]

Сімейна історія
Хочу розповісти  вам, шановні друзі, історію, яка трапилась в нашому містечку Балті на початку 60-х років минулого сторіччя.    
Жила собі недалеко від першої лікарні одинока жінка похилого віку.
Чоловік її вже років десять , як помер, хата її  похилилася, сама вона вже потребувала допомоги. На той час в Балтi окремо від неї жили її дочка та син. Вся сім’я  зібралась на сімейну раду, і було вирішено, що вона переїде жити до сина.
Треба сказати, що всі, хто знав героїню нашого оповідання, зарання став співчувати її невістці. Характер у свекрухи був складний. Скромності  в ньому було не дуже, а от гордості і пихи через край. Вона була з тих свекрух, що люблять помикати невісткою.
Але що вирішено, то вирішено – настав день і син привіз свою маму на підводі до себе.  
Він заніс мамину скриню до хати, а маму посадив на ослін коло клумби з квітами, щоб вона почекала, поки буде готовий обід.
Ви самі розумієте, що за таких обставин,  перший сімейний обід – це була перша та генеральна битва, яка мала остаточно вирішити «хто є хто» в цій сім’ї на добрий десяток років.
I тут свій хід зробила  невістка. Вона скористалася тим, що її чоловік був людиною відвертою, простою і зовсім не розумів тонкощів жіночої  психології : «Любий, в мене вже все готово. Наготувала , як на весілля. Я зараз поріжу хліб , а ти запрошуй маму до столу.».
Син підходе до мами : «Мамо, ходімо обідати. »
- А що там приготовано?
- Борщ, голубці, компот.
- Не хочу!
- Ну, то їжте холодцю. Славний холодець.
- Не хочу!
- А вареники  з м’ясом та картоплею у сметані ?
- Не хочу!!
- Ну, то беріть хліб з маслом з молоком або чаєм!
- Не хочу!!!
- Ну, як так , мамо, то тоді їжте гівно!!!

Наша героїня спалахнула від несподіванки та гніву, і , не кажучи ні слова, пішла до дочки.
На другий день приїхала дочка , та забрала мамині речі.
А мати не заходила до сина років п’ять.

[Мангов Владимир Андреевич]

ЛІСОВА  МРІЯ

Летять білі сніжинки, мороз скрипить.
В вечері, під Новий рік, весь ліс шумить.
Весільні плаття наділи  смерічки,
Без женихів зніяковіли трішки.
А їх кохані, дубки моложаві
Збирають по лісу букети яскраві.
Сам дід Мороз, їм батько хрещений,
В тайни свята цього теж посвящений,
Готовить дарунки свої чарівні,
Щоб задоволені всі були нарівні.
Вітерець-тамада по лісу гасає,
На свято зимове всіх зазиває.
Новорічний вечір, дійсно чарівний.
Накривають стіл на поляні весільний.
Метушаться всі родичі лісові,
Вітер запрошення поніс і сові.
Для смерічок й дубків особистий
Час цей, нарешті, настав урочистий.
Світлячки запалили яскраві вогні,
Засіяли наряди на всіх снігові.
Всім молодим зазвучали вітання
І любові вірної побажання.
Задзвеніли бокали з березовим соком,
Дід Мороз привітав також з Новим роком.
Закружляли дерева й звірята у танку,
Веселі пісні звучали до ранку.
Місяць за обрій пішов спочивати,
Щоб молодим дати змогу поспати.
Згодом все стихло…Тільки іній дзвенить,
Вітерець біля берізки, стомлений спить.
До чого ж красиво, в лісі все діється!
А мені в цей вечір, легко так мріється.

        28.01.2000 р.


Вітаю всіх з Новорічними святами!!!

[Валентина Савченко]

Уважаемый .Владимир Андреевич! спасибо Вам за стихотворение.
Поздравляю Вас с Новым Годом! Здоровья ! Счастья Вам и Вашим близким!

Прикрепленные файлы

•  short.jpg   102.27К   14 Количество загрузок:

[Мангов Владимир Андреевич]

Шановна Валентино!
Широ вдячний Вам за вітання і побажання.
Хай доля Вас любить!

[Мангов Владимир Андреевич]

НОЧІ ЧЕРЕМХОВІ

Квітне черемшина
В саду біля хати.
Виросла дівчина,
Хвилюється мати.
Черемхові ночі –
Вісники любові.
У донечки очі
Ніжно-волошкові.

Приспів:
Ночі черемхові –
Перлини кохання,
Вісники любові,
Щастя і страждання!

Квітне черемшина –
У споминах мати:
Кохала хлопчину,
Ще й Іванком звати.
Щастя з ним пізнала,
Донечку зростили,
Теж пісні співали,
Черемшу любили.

Приспів.

  14.01.09 р.


СОНЦЯ ВЕСЕЛИНКА


Сонця-веселинка,
Дівчина-перлинка.
Вийди у садочок,
Посміхнись разочок,
Чуєш, соловейко
Тьохка веселенько.
Я тебе кохаю,
В мріях обіймаю.

Приспів:
Сонця веселинка,
Дівчина-перлинка,
Джерельний струмочок,
Любові дзвіночок!

Сонця веселинка,
Перлинка-смішинка,
Зачекай маленько,
Йду уже, серденько.
Будемо гуляти
І пісень співати.
Здраствуй, ріднесенька,
Моя золотесенька!

Приспів.

   12.01.09 р.                     


ОРІЯНА

Оріяна, Оріяна,
Неземна твоя краса!
Жду тебе весною рано,
Як впаде на луг роса.
Підем разом, Оріяна,
Папороті цвіт шукать.
Жде тебе і Україна –
Донечку свою обнять!

Приспів:
Оріяна, Оріяна,
Моя радість і любов!
До небес я за тобою
Летіть мрію знов і знов.
Розквітай моя любов!

Оріяна, Оріяна,
України донечка!
Ти чарівна Оріяна,
Найсвітліше сонечко!
Я не знаю, що робити
І як далі житиму.
Я не зможу не любити --
Й зимою горітиму!

Приспів.

     5.01.09 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 23 January 2009 - 12:44 PM

[Пружина Геннадий Арсеньевич]

Дуже сподобалось!
Ви написали ці  пісні  на чиєсь замовлення ?

[Мангов Владимир Андреевич]

Та ні ж бо!
Пишу по натхненню.
І сам дивуюсь, як воно виходить?

Як і цей вірш сьогодні:


РОЗРИВАЄ СЕРЦЕ БІЛЬ

Додому їду --  вечоріє.
Трамвай біжить, немов лоша.
Біля вікна хлопчина мріє –
Чому ж в очах його сльоза?

Мобільний радість не приносить –
Комусь тихенько шепче він.
А голос, ледве не голосить,
Бо серце розриває біль.

Зупинки змінюються швидко –
Виходить скоро і мені.
Малюк благає у мобілку:
,, Приходиш ти лише у сні.

Я виріс сам – кому так треба?
Мамо, нічого не прошу.
Поглянуть хочу лиш на тебе,
Трішки зігріть душу свою.

Так змучилась вона сердешна
В літа дитячії мої.
Синичка й та прийдешня
Крихти збирає дітворі.

Я не питаю, чом так вийшло,
Що в дитбудинку виріс я.
Ще пам`ятаю в селі вишню,
Коли разом жила сім`я.

Можна мені зайти до тебе?» –
В мобілку шепіт полетів...
Упала зіронька із неба.
Додому я вже не спішив.

       24.01.09 р.


 

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 24 January 2009 - 08:44 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

МОЯ УКРАЇНА

О, Боже, дай, Дажбоже,
Дітям Оріани
Миру й неба світлого,
Й поглядів до Рами!

Соб… Цабе… Гей, гей, воли,
Везіть сіль до хати!
Господиня давно жде,
Мріє обійняти.

Вечоріє, туман йде –
Козаки гуляють.
Ляхів й турків вони б`ють –
Волю захищають!

Взяв під захист Петро нас –
Завдяки Богдану.
Українці ще й тепер
Несуть йому шану.

Соловей співа в гаю –
Вільная країна.
Зріють вишні у саду,
Розквіта калина…

Це – моя Україна!

А у Гоголя? – бодун
У ,,Ніч перед Різдвом».
З мішка вибратись зумів --
А був, навіть, не вдвох!

На Солоху гнівались
І мужі церковні.
Тарасу ж, приснився ,,Сон» --
Шмелями був повний.

За Дунаєм козаки
Братів поминали,
Що у трави полягли,
Й маком розквітали.

Україна-матінка
Землі захистила --
І германців вигнала.
Божа в неї сила!

Голодоморів й воєн
Взнала ще країна –
В рабство знов попала
Червона калина…

Це – моя Україна!

Я не вдячний Далесу,
Що вільна Вкраїна,
Й Радянський Союз також
Дістала руїна.

Самі стали козаки
Панами у хаті.
Воля є, щастя нема –
Злодіїв багато.

Продать хочуть ці пани
Чужу їм країну.
Долари їх не спасуть,
Й підтримка русинів!

Що з ними буде далі? –
Слово Віче скаже.
Місце зрадникам народ
За тином покаже!

Молю, Боже, поможи
Руси, любій й нині!
В світі кращої нема –
В неї й очі сині!..

Це – моя Україна!

       3.01.09 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 27 January 2009 - 09:46 PM

[Фадеева (Драч) Светлана]

О пользе вреда.

В июле 2008 я и двое моих сыновей собрались лететь в Турцию на отдых. Никогда не была в Турции, надо же когда-нибудь побывать. Перед отъездом в Киев (вылет был из Борисполя) к нам в гости пришёл наш друг Андрей и произнёс сакраментальную фразу: «Из всех моих знакомых, кто был в Турции и брал «всё включено», все набрали вес не меньше 8 кг». Я ужаснулась, сразу решила не расслабляться и контролировать себя.
Отель оказался прекрасный, нам дали номер с видом на море; пляж, персонал, анимация, кухня – всё на уровне. Много разнообразных блюд, всё хочется попробовать. Я сразу же постаралась забыть о своём намерении ограничивать себя в еде. И что бы вы думали? На следующий день выяснилось, что самый колоритный и улыбчивый официант оказался как две капли воды похож на нашего друга Андрея. Абсолютное совпадение типажей: лицо, фигура, походка, мимика, жесты. Живой укор желанию покушать. Стоило мне удобно расположиться среди наполненных тарелок, как «турок Андрей» появлялся в зале, всем улыбался, разносил приборы и мешал мне спокойно отдыхать. Мои дети, завидев его, сразу комментировали:
- Мама, твои 8 кг идут.
И мне приходилось некоторые тарелки отодвигать, в основном с тортами, пирожными, десертами.
В результате за время отдыха я набрала 2 кг, а могла бы гораздо больше. Андрея после возвращения попросила в конце своего высказывания о Турции добавлять: «…, кроме Фадеевой, она набрала всего 2 кг». Пусть уважают, не зря же я мучила себя голодом.

[Мангов Владимир Андреевич]

ОЙ, ВСЕ ХОДЖУ


Ой, як бути, ой, як бути,
Щоби мені не забути,
Що зовуть тебе Килина,
Красная моя калина?
Ой, як бути, ой, як бути,
Щоби мені не забути,
Де живе моя Килина? –
Там росте ще й горобина!

Ой, не можу, ой, не можу
Я забуть її пригожу.
Немов зіронька яскрава,
В серці моїм запалала!
Ой, не можу, ой, не можу –
Кожний день до неї ходжу.
Звідки в неї тая сила,
Яка враз мене згубила!

Ой, все ходжу, ой все ходжу –
Розлюбить її не можу.
В світі кращої не має –
Й соловей так не співає!
Ой, все ходжу, ой все ходжу,
Через річку переходжу,
Бо люблю я цю дівчину,
Памятаю – звуть Килина!

04.03.09 р.  


ЗБИРАЙМОСЬ РАЗОМ, УКРАЇНЦІ!


Стрічаймо душу українську,
Козацькі вуса молоді
І бистру чайку запорізьку,
Що по Дніпровій мчить воді!

Збираймось разом, українці,
Вкраїну вільну захищать!
Гей, отамани і богунці,                  I
Дозвольте Віче розпочать!            I  Двічі

Ой,  будьмо, будьмо здоровенькі,
За Україну, за святу!
Гей, заспіваймо, козаченьки,
Про долю нашу непросту!

Летіте, хвиленькі Дніпрові, –
Вкраїна спрагу відчува.
Хй квітнуть очі волошкові –       I
Козацькії живі дива!                     I  Двічі

        28.02.09 р.




ЕЛЕКТРИЧКИ


І куди спішать всі люди,
І коли зупиняться?
Божа красота повсюди –
Інше перемелиться.

Приспів:
Електрички, електрички,
Міжміські артерії!
Поглядають вслід смерічки:
,,Мчать, як коні в прерії!”

Люди добрі, зупиніться,
Посміхніться друзям!
На круги свої верніться
З ларунками дітям.

Приспів:

Вище голови, панове, -
Козаки ж не хиляться!
Вас життя чекає новее –
Йдіть вперед, не бійтеся!

Приспів.

  5.01.09 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 04 March 2009 - 08:57 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

Щиро вітаю всіх ФОРУМЧАНОК
з святом краси, любові і весни!

ВЕСНЯНЕ ЩАСТЯ


Ой тумане, теплий брате,
Погуляй зі мною.
Зачекалась я кохання
Влітку і зимою.
Такий гарний ти і світлий,
Немов мої мрії.
Вільний красень, як ті вітри,
Вітри-буревії.

Приспів:
Підем, друже, у діброви –
Пісню заспіваєм.
Як юнак її почує,
Весілля згуляєм!

Вірю в щастя я весною,
В сонячні світанки.
Нагадали ще й про нього
Барвисті циганки.
Ой, тумане, вірний друже,
Пливи ти у поле.
Там гуляє вітер дужий,
Зове мою долю.

Приспів.