,,Хорошие Вы наши Володя и Борис!
Куда же Вы пропадали?
Мы все Вас заждались?
От всей души Вас поздравляем!
Ну и конечно же НА БИС Вас вызываем!"
Для Вас, Валя, на БІС:
КАЖУТЬ ЛЮДИ
Кажуть люди, кажуть,
Що я теж гарненька.
Слухаю, не спорю,
Бо ще молоденька.
Росту, немов квітка,
Від ранку до ночі.
Коси сяють сонцем
І від неба очі.
Залюбки співаю,
Як дитя, сміюся.
Слухаюсь матусю –
Хазяйнувать вчуся.
Вмію готувати,
Пекти пиріжечки,
Шити й вишивати
Соняхів кружечки.
В саду соловейко
Коханій співає.
Калина щаслива,
Його обнімає.
Де ти, мій козаче,
Де щастя любові?
Я ж її чекаю,
Як цвіт калиновий.
Кажуть люди, кажуть:
,,Яка ж бо гарненька!»
Вірю, щастя прийде –
Я ще молоденька!
25.10.08 р.
На БИС для Танюши:
СПЛЮ И НЕ СПЛЮ
Спит за окном тишина,
Стучит молоточком в висок она.
Светит звезда в вышине,
Дарит мечты и любовь свою мне.
Сплю и не сплю я – лежу.
Мечту-незнакомку, встретить хочу
И увести в вишневый сад,
Где поют соловьи, где виноград.
Знаю, мечтает она,
Чтобы обнял и подарил цветы.
Мечта далеко, мне жаль.
Прохладу принес туман и печаль.
Сплю и не сплю – счастье жду,
Печали душевные все сожгу.
Утром я в поле пойду --
Судьбе навстречу, ромашек сорву.
Спит за окном тишина.
Жаль, что не радует меня она.
Луна вновь ушла за горизонт.
Начался дождь,
но в шкафу висит зонт.
17.10.08 г.
І на БІС для Бориса, в якого я
з задоволенням вчуся миттєво проявляти
у віршах свої емоції і почуття. Спасибі тобі, друже!
ВИСОКІ КАРПАТИ
Чом Карпати так високі,
Аж смереки в них синенькі?
Люблять хлопці синьоокі
В лісах гулять молоденькі!
Гей-гей-гей, ой синьоокі
В лісах гулять молоденькі!
Чому бистрі гірські ріки,
Чиста чом у них водиця?
Люблять в них карпатські чічки
Умивати красні лиця!
Гей-гей-гей карпатські чічки
Умивати красні лиця!
Чому люблять у розквіті
Неньку, вільну Україну?
Бо з вершин Карпат пів-світу
Видно і батьку, і сину!
Гей-гей-гей з вершин пів-світу
Видно і батьку, і сину!
20.10.08 р.
ЧЕРВОНИЙ ЦВІТ ОСЕНІ
Цвіте дикий виноград
На просторах осені,
Обнімає всіх підряд,
Хоч не скрізь і прошений.
Прикрашає золотий
Пейзаж любій осені.
Їй він також дорогий
І у полях скошених.
Червоніє виноград
На золоті осені.
Як же я люблю цей сад,
Листям припорошений!
18.10.08 р.
НЕМОВ КАМЕРТОН
Чутливе, немов камертон,
Серце весну проводжа.
Земним, материнським теплом
Скошена пахне трава.
Сонце у літо заходить,
Вище орбіту здійма.
Жито міцніє, колосить,
Ніжки стункі засмага.
Дощик рясний вчасно л`ється,
Землю від жаги спаса.
Серденько радісно б`ється,
Осінь злату відчува.
Стигне уже горобина,
Сок виноград налива.
Ген розквітає жоржина,
В школу біжить дітвора.
Новий до смерічки йде рік,
Холод у ніч заплива.
Із часом злітає так й вік,
Серце про це забува.
Чутливе, немов камертон,
Нову весну зустріча.
Святим, материнським теплом
З`орена пахне земля.
28.06.08 р.
Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 18 November 2008 - 09:16 AM