Сообщений в теме: 1348

[Мангов Владимир Андреевич]

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, РІДНА!


Злетіло сонце в роси
Напитись з джерельця.
Весну ловлю за коси –
Пригорнуть до серця.

Грають промені дзвінкі
Жайворам на втіху.
Летять ластівки стрімкі
До діток, під стріху.

Розквітає знову луг,
Зеленіють верби.
Не втомляється і плуг –
Біжать переверти.

Граки обживаються
На теплій земельці.
Хмароньки купаються
У ліснім озерці.

Одягли сереженьки
Клени золотаві.
Кружляють метелики,
Від сонця смугляві.

Весна силу набира,
Березу годує.
Соком діток напува –
Козаків готує!

Не відвожу очей я –
Краса неймовірна!
Райська ти, земле моя –
Люблю тебе, рідна!

     1.04.08р.

[Караджова(Бурда)Татьяна]

Мои картины из пазлов
 DSC00846.JPG   128.52К   23 Количество загрузок:  DSC00874.JPG   118.83К   18 Количество загрузок:  DSC00875.JPG   126.28К   27 Количество загрузок:00875.JPG]

[Мангов Владимир Андреевич]

Дякую за картини. Дуже красиво!



ЯК БАТЬКО Й ДІД, ХВИЛЮЮСЬ


Ростуть діти, квітнуть внуки –
Жінки їм радіють.
Сам же я, як батько і дід,
Більш за них хвилююсь.

Яка доля буде їхня? -
Не завжди ж щаслива.
Оптимізну їм бажаю –
Життя ж бо грайливе.

Якщо ти сьогодні бідний,
Не знаєш, як жити,
Завтра можеш все змінити -
Треба не лінитись.

Силу волі щоби мати,
Не опускай руки.
Їдь в село, де народився –
Забудеш про муки.

Про страждання і про страхи
Жити в сьогоденні
Геть забудеш, злетиш птахом –
Образи ж священні!

Раді батько й мати поруч –
Молоді на фото.
Твоя сила від них, друже –
Берись за роботу!

Квітнуть діти й ростуть внуки –
Всі життю радіють.
Я ж за них, як батько і дід,
Не сплю – знов хвилююсь.

      4.04.08р.


БІЙЦЯМ МИНУЛОГО СТОЛІТТЯ


Гей ветерани, ветерани,
Бійці минулого століття!
Знов розпускаються каштани -
Бажають Вам всім довголіття!
Гей, гей Ви, соколи рідненькі!
Життя Вам крила припалило -
Все ж мрії юностей далекі
У внуках віру підкрепили!

Ростуть розумні і сміливі –
Розрада Ваша й нагорода.
Якщо ще й будуть терпеливі,
Козацького теж будуть роду!
Вас меньше й рідше на парадах –
Скучає сонце по орденах.
Розправте спини, ветерани –
Вам є чого ще навчить нас!

Гей ветерани, ветерани,
Бійці за мир непереможні!
Завжди у квітні Ваші рани
Свята лікують Великодні!
Девяте травня Вам, ветерани, -
Найсвітліше свято у житті!
Хай квітнуть завжди Вам каштани,
І не зовуть у вирій журавлі!

          27.04.08р.



У ЮНІСТЬ ПОВЕРТАЮСЬ


Я знов у юність повертаюсь –
Який веселий хлопець був!
До нього друзі всі звертались:
,,Маестро” - що, про нас забув?

Забув, збираємсь де гуляти? -
Пісню заспівай нам про любов.
Які у Києві дівчата?
Ти, що в Одесу їдеш знов?”

- Немає долі без любові.
Але, хто знає, де вона?
Де очі тії волошкові,
Що мріяв я про них у снах?

Все склалось так, як мало бути –
Чимало збігло і води.
Мені про юність не забути –
В серці моїм вона завжди!

Щодня до неї повертаюсь –
,,Маестро” був, ,,Маестро» є!
До друзів знову я звертаюсь:
,,На шахи, хто зі мною йде?”

       28.04.08р.

[Борис Маценко]

побывал на Украине! Добирался: Москва – Кривой Рог – ст. Апостолово – Н. Воронцовка. Машиной 350 км до заброшенного хуторка на севере Николаевской обл. (возле Любашовки).  . Из-за дождей  было тяжело добираться до родного  для жены Шевченково. Там осталось десять хат (в лучшие времена было сто).   До кладбища шли по раскисшей дороге и заросшему травой полю. Всё буйствует, а душа разрывается.  Под сумасшедшую трель соловьёв в час ночи написал:

В Шевченковом снова розмай,
А ехать сюда  не с руки.
Но манит в заброшенный рай
Сакральное слово «гробки»

И едет со всяких усюд:
С Херсона, Одессы, Москвы,
Родившийся, живший здесь люд-
Проведать ушедших, увидеть живых…

Идём по ковру травостоя,
Где жаром цветёт одуванчик.
Ну, вот оно -  царство покоя,
И снова мы вместе! Как – раньше…

На лицах всех скорбная радость,
На холмики ставятся «паски»-
А встретились мы через малость:
Лишь – год! И неделя от Пасхи.

Сюда, где покоится  вечность,
Живущих зовут не гудки.
А – Память, Любовь, Человечность!
……………………………………….
…Печальное действо – «гробки»…

Прим: розмай – укр.;  «паска» -по местному так называют там известную пасхальную выпечку; «гробки» принятое название поминального дня после Пасхи.

[Мангов Владимир Андреевич]

Боря!
Рад тебя слышать вновь, после долгого молчания.
Признаюсь - скучал без твоего быстрого,
талантливого, искрометного стиха.
Твори, пиши и радуй всех нас. Спасибо!

[Мангов Владимир Андреевич]

Від щирого серця
вітаю всіх з Днем Перемоги!!!
  

БІЙЦЯМ МИНУЛОГО СТОЛІТТЯ


Гей ветерани, ветерани,
Бійці минулого століття!
Знов розпускаються каштани -
Бажають Вам всім довголіття!
Гей, гей Ви, соколи рідненькі!
Життя Вам крила припалило -
Все ж мрії юностей далеких
У внуках віру підкрепило!

Ростуть розумні і сміливі –
Розрада Ваша й нагорода!
Якщо ще й будуть терпеливі,
Козацького теж будуть роду!
Вас меньше й рідше на парадах –
Сумує сонце по орденах.
Розправте спини, ветерани –
Вам є чого повчити нас!

Гей ветерани, ветерани,
Бійці за мир непереможні!
Завжди у квітні Ваші рани
Свята лікують Великодні!
День Перемоги Вам, ветерани,
Найсвітліше свято у житті!
Хай квітнуть завжди Вам каштани,
І не зовуть у вирій журавлі!

          27.04.08р.

[Борис Маценко]

Володя, благодарю за доброе слово. Моё родное село Тарасовка на Винничине, вероятно, мало чем отличается от других сёл Украины. И празднование Пасхи тоже проходит по православному обряду. Общение с односельчанами для меня очень дорого и я для них написал:

На пасху в Тарасовке

Улицы Тарасовки – неширокИ, но прямы,
Не улицы – сады! И – лучшие окрест.
Берут своё начало от стен святого храма,
Где в небо устремился шестиконечный крест,

Где стены белоснежные стоят уже века,
И – вековые сосны, ажурная ограда.
Сегодня там к заутрене течёт людей река,
Чтоб причаститься чуда пасхального обряда.

Служения  начало. Мир будто бы притих.
От пения канона по телу бьёт мороз.
Глаза устремлены на образа святых,
На царские врата, куда войдёт Христос.

Пространство заполняет свет в тысячу свечей-
За упокой, за здpавие, их прихожане ставят.
Вкруг храма на траве развалы куличей,
И певчие из клироса каноном Бога славят.
………………………………………………..  

Над Крищенцами небо зарделось ярко-ало,
Короче стали свечи и просветлели лица -  
Настал рассвет пасхальный над  родиною малой,
И вскоре крестным ходом молебен завершился,

И все идут домой, неся покой и свет.
Прощаются, целуясь. От храмовой калитки
Несут тарасовчане домой святую снедь,
И души просветлённые и тёплые улыбки.

прим: Крищинцы - село на восток от моего, оттуда всегда поднималось утром солнце. И до сих пор так.
Церковь Праскевы в Тарасовке освящена 10 ноября 1746 года!
……………………………………………

Сообщение отредактировал Борис Маценко: 07 May 2008 - 11:02 PM

[Покрашенко Татьяна]

Борис, добрый вечер!
Очень рада снова видеть Вас на форуме .
Разделяю Ваши чувства побывав на  бАтьківщині..в эти дни.

[Мангов Владимир Андреевич]

У ЮНІСТЬ ПОВЕРТАЮСЬ


Я знов у юність повертаюсь –
Який веселий хлопець був!
До нього друзі всі звертались:
,,Маестро” - що, про нас забув?

Забув, збираємсь де гуляти? -
Пісню заспівай нам про любов.
Які у Києві дівчата?
Ти, що в Одесу їдеш знов?”

- Немає долі без любові.
Але, хто знає, де вона?
Де очі тії волошкові,
Що мріяв я про них у снах?

Все склалось так, як мало бути –
Чимало збігло і води.
Мені про юність не забути –
В серці моїм вона завжди!

Щодня до неї повертаюсь –
,,Маестро” був, ,,Маестро" є!
До друзів знову я звертаюсь:
,,На шахи, хто зі мною йде?”

       28.04.08р.



ОЙ КОЗАК, ЧОМ НЕ КОЗАК?


Я козак, чом не козак? –
Хлопець чудернацький!
Любив випить, погулять –
Й чуб у мене хвацький!

Так козак, таки козак –
Шабля й два пістоля!
Турка бив і ляха теж -
Козацькая ж доля!

Землю рідну захищав –
Волі їй добився!
Чому, коне, друже мій,
Зранку зажурився?

Неси в поле ти мене –
Братів поминати.
Були справжні козаки –
Пухом земля-мати!

Козак сивий теж козак –
Й вуса отаманські!
Гуляй, вільний люде -
Вкраїна ж Гетьманська!

    28.04.08р.

[Мангов Владимир Андреевич]

Від усього серця вітаю любих
жінок з Днем Матері!
Щастя Вам, здоров`я, любові,
сміху і співу дітей, світлого  неба
і зоряних мрій втіленних у життя!



МАМИНА  ТУРБОТА



Ми відчуваємо турботу мами
Від дня народження і все життя.
Коли вона нас на руках тримала,
Були спокійними всі за дитя.
Ми пам`ятаємо й батьківську любов,
Важливість тата у рідній хаті.
Але ж малята без мами плачуть знов -
Їх, хто зможе до грудей прийняти?

Приспів:
Турбота мамина є незрівнянна
В самопожертві:  в радості й печалі.
Турбота мамина завжди весняна.
Лебідкою летить в віки і далі!

Дітей і внуків щаслива стрічає -
Пиріг запашний, в квітах стодола.
Серце матусине не спочиває –
У кожного з них шлях свій і доля.
Летить лебідкою турбота мами,
Сповнена ніжності, тепла й добра.
Посмішка світла її вечорами
Сяє, немов Віфліємська зоря!
        
Приспів.
                   19.05.07р.

[Покрашенко Татьяна]

Дорогой Владимир Андреевич!
Спасибо Вам за поздравление и замечательные стихи !
День Матери - праздник любви и уважения, и единственной настоящей наградой
за него является взаимная любовь!


История праздника такова: в 1908 году молодая американка Анна Джервис из Филадельфии выступила с инициативой чествования матерей в память о своей матери, которая преждевременно умерла. Анна писала письма в государственные учреждения, законодательные органы, выдающимся лицам с предложением один день в году посвятить чествованию матерей.

Ее старания увенчались успехом - в 1910 году штат Вирджиния первый признал День Матери как официальный праздник. Хотя по сути это - праздник вечности: из поколения в поколение для каждого мама – самый главный человек для своих детей.

Безусловно, День матери - это один из самых трогательных праздников, потому что каждый из нас с детства и до своих последних дней несет в своей душе единственный и неповторимый образ – образ своей мамы, которая все поймет, простит, всегда пожалеет и будет беззаветно любить несмотря ни на что.

Счастье и красота материнства во все века воспевались лучшими художниками и поэтами. И неслучайно – от того, насколько почитаема в государстве женщина, воспитывающая детей, можно определить степень культуры и благополучия общества. Счастливые дети растут в дружной семье и под опекой счастливой матери.

В этот день мы от всей души поздравляем дорогих мам с их праздником. Пусть светом и добром отзываются в душах детей ваши бесконечные заботы, терпение, любовь и преданность.

[Мангов Владимир Андреевич]

ПІД СТУКІТ КОЛІС


Гудуть, летять, проходять поїзди
А на перонах зустрічей чекають.
Приїде хто, примчить коли й куди?
А онде, очі радістю вже сяють.

Мов хмари, літа життя пливуть –
Зупинки рідкі, й не завжди для щастя.
Дівчатка табунцем на танці йдуть,
По шпалам – доля
нехай кожній вдасться.

Колії сходяться й розходяться –
Під стукіт коліс життя людське летить.
Мамо! Стрічай гостей, як водиться.
Поглянь, онук до бабці вже сам біжить.

А роки, мов квіти, відцвітають -
Про суть життя задумуєшся пізно.
Для людей, якщо живеш – згадають.
Якщо ж для себе – їм тебе й не видно.

23.04.05р.



ЗОРЯНИЙ СЛІД


У кожної людини свій Бог.
По різному очі сяють,
Ангели оберігають -
Різна доля і різна любов.

Любов перемогає в світі,
Людей на землі тримає.
Надію на щастя мають
Вони, Сонця теплом зігріті.

І всі мають різні радощі,
Різні нещастя і біди.
Різні в садах цвітуть квіти
І омивають різні дощі.

У кожної людини свій рід,
Батьківський дім і Вітчизна,
Пісня своя лебединна
Зіркою в небі лишає слід.

19.06.2002р.

[Мангов Владимир Андреевич]

Вітаю всіх з днем Києва!


ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, МІЙ КИЇВ


Люблю тебе, мій Київ рідний,
Дніпра широку синь і даль,
І велич куполів священних,
Що дарять радість і печаль.
Радість тих злетів українських,
Що Русь звеличили для нас;
Печаль падінь і втрат синівних
За щастя Волю мати у наш час!

Приспів:
Слався у віках, древня столиця –
Місто каштанів, місто дібров.
Де б я не був, мені завжди снишся.
Не згасне ніколи до тебе любов!

Люблю тебе, мій Київ рідний.
Лети, мов чайка, в майбуття.
Хай українському народу
Квітує вільнеє життя!
Єднає нас нехай калина
На працю, добрії діла.
Нехай стрічає мати сина –
Не воїна, а Орія!

Приспів.
            19.09.05р

[Мангов Владимир Андреевич]

РОЗП`ЯТІ В ЧАСІ


Як спіймані
Мухи в павутинні,
Часом, що схвачує їх щосекунди,
Тисячі людей зникають в нікуди
В жорновах космічних
Беззупинно.
Час Вселенський,
Немов нічний злодій,
Підкрадається підступно до жертви,
Знає: як і коли кожному вмерти,
Сплановано ж бо все
У природі.
Люди життя
Не пізнають суті,
Щастя дарованого Творцем-Богом.
В пружинах часу закручені рогом,
Пручаються в спіралях
Закуті.
Від бажання
Звільнитись, злетіти
Сили бідні втрачають у боротьбі.
А час підводить їх до молотьби.
Кров стине в жилах,
Не відігріти.
Душі зірками
В небо злітають.
Час павутиння все плете в майбуття.
Нові земляни починають життя.
Спрута здолать наївні
Бажають.
Він, з Місяцем,
Лиш посміхається.
Нечутно відстукує:,,Тік-так, тік-так.”
Хід його вічний і нестримний ніяк.
Білий Світ, він постійно
Міняється.
Час на людей
Зверхньо поглядує,
Шляхом Чумацьким неспішно гуляє,
Колеса історії направляє.
Творець шлях ,,павуку”
Підсказує.
А бідолашні,
В часі розп`яті,
У лещатах день за днем відживають.
За коротке життя щастя не мають,
Райським яблуком гірким
Прокляті.
Мов спіймані
Мухи в павутинні,
Мисливцем, що ловить їх щосекунди,
Грішні тіла пропадають в нікуди
В жорновах Всесвітніх
Беззупинних.

        25.05.2002 р.

[Борис Маценко]

Владимир Андреевич, спасибо за добрые слова. Сегодня наездился по городу, устал. И вспомнились мне другие поездки. На каникулах сосед доверял свою упряжку добрых коней, которыми я управлялся неплохо. Помогали на сенокосе мои сверстницы. Работали мы в поле дотемна. Южное небо очень контрастное было совсем близко - рукой достань.

Лодкой качается стог на ухабинах…
Как в бога за пазухой лежим на возу.
Светильник зажёгся Луны покарябанной…
Скошенный луг тихо кони  везут.

Большая Медведица – точно над Севером,
Встав  неуклюже, опрокинула ковш.
Горсть метеоров раскинула веером-
Брызнул в лицо нам серебряный дождь.

Полог темнее – ярче горошины
Звёздного неба. Как манит зенит!
Брожение тёплое трав свежескошенных
Греет нам спины и хмелем пьянит.

В клевере спрятан загар твоих ножек,
Светится ситчиком синее платье,
Словно нарочно – тоже в горошек…
Клевер везу! А на нём  чьё-то Счастье!
(25 мая 2008г)

Сообщение отредактировал Борис Маценко: 26 May 2008 - 07:55 PM

[Лушин Ролан]

Борис Маценко, on 25.5.2008, 20:16, said:

Клевер везу! А на нём чьё-то Счастье!
(25 мая 2008г)

Может быть Счастье, а может Несчастье
Кто сразу вот так разберет
Чтобы хоть как-то с собой разобраться
Не смотри на девушку открыв рот

(25 мая 2008г)

[Мангов Владимир Андреевич]

Боренька!
Несказанно благодарен за гениальный стих.
Не обращай внимание на любителей поживится на чьем-то возу.
Они еще ищут до сих пор смысл своей жизни. Даст Бог найдут.
Не задерживай новые стихи - жду с нетерпением.
Спасибо, родной мой!!!

[Борис Маценко]

Мангов Владимир Андреевич, on 25.5.2008, 22:37, said:

Боренька!
Несказанно благодарен за гениальный стих.
Не обращай внимание на любителей поживится на чьем-то возу.
Они еще ищут до сих пор смысл своей жизни. Даст Бог найдут.
Не задерживай новые стихи - жду с нетерпением.
Спасибо, родной мой!!!

Владимир Андреевич, мне очень дорого Ваше мнение. Спасибо, ценю. А до украинского ещё надо поднапрячься.

[Лушин Ролан]

Мангов Владимир Андреевич, on 25.5.2008, 20:37, said:

Не обращай внимание на любителей поживится на чьем-то возу.

А в чем нажива?

Мангов Владимир Андреевич, on 25.5.2008, 20:37, said:

Они еще ищут до сих пор смысл своей жизни. Даст Бог найдут.

Совсем неплохо искать смысл жизни, чем бысмысленно поглощать продукты и потом загрязнять окружающую среду.
Кстати смысл жизни я знаю, но пока никому об этом не говорю.

Мангов Владимир Андреевич, on 25.5.2008, 20:37, said:

Не задерживай новые стихи - жду с нетерпением.

Борис, у вас отличные стихи. Я тоже с удовольствием их читаю. Почти все

[Борис Маценко]

Леонид Андреевич, неделю назад мне прислали на мейл фото из моей молодости на котором запечатлены проводы в армию моего односельчанина. 1955 год. Всех людей я знал. Там мои два троюродные брата (они родные) погибшие оба давно уже. В центре фото - девушка в платке. Очень красивая. Я вспомнил её. Но, главным было письмо, написанное дочерью той самой красавицы. Слава богу она здравствует. Живёт в Киеве. Вот кусочек письма:

Первые чувства и первый поцелуй у Мамули связан с Леней Б-ным. Мамуля рассказывала, что Леня попросил разрешения ее поцеловать. Пишу эти строки с разрешения Мамочки.
В прошлом году они встретились в Т-не, не видели друг друга почти 50 лет. И к большому сожалению, Леня Б-ный увидел только тень, облик Мамы, он почти ослеп… Но, что поразительно, он сразу же узнал ее голос. Трепетная была встреча. Мы как раз ехали в Тарасовку и остановились в центре Т-на купить гостинцев в Тарасовку. С нами был дядя Эрик и он первым увидел Лёню. Я подбежала к нему, но не знала, что он слепой, по городу передвигается по памяти, знает каждый бугорок. Обратилась и сказала, что в машине рядом, его ждет сюрприз, и он попросил, чтобы я его провела, тогда я все  поняла. Вела его под руку и рассказала, чья я дочь, тут вышла и Мамуля, он очень долго держал ее руку в своей…

Владимир Андреевич, как человек творческий, Вы поймёте мотивы написания этих строк. Мне бы хотелось найти Лёню и прочитать ему:

Старое фото


Волнительно стало мне, что-то,
И дрожь передалась руке,
Держу пожелтевшее фото
С печатью «Тульчин» в уголке.
Тревожиться вроде нет повода,
Что было, быльём поросло.
На фото – давнишние проводы,
За кадром – родное село.
Укрыл всех розложистый ясень,
Спокоен, и лист не дрожит.
Селом провожается красэнь-
Положенный срок отслужить.
На лицах ни грамма тревоги,
На многих – веселья печать.
Какие ждут парня дороги? –
Одна пригорюнилась мать.
Прекрасные, милые  лица!
А в центре – прозрачным пятном -
Девчонка – не светская львица,
Повязана белым платом.
……………………………………
Скольжу по забытому списку,
Нетвёрдую память сверяя:
Одни поменяли  прописку
На негу небесного рая,
Другие с далёкого дома
Мне письма нечасто строчАт.
Судьба остальных незнакома-
Не пишут. Не едут. Молчат.
………………………………
В уме снуют годы как чётки,
Я вновь возвращаюсь туда,
Где было всё ясно и чётко,
Где счастья светила звезда.
Где будто шедевр на холсте,
Тебя я запомнил  такую:
Красавицей в белом платке
С прилипшим до губ поцелуем.