Сообщений в теме: 1348

[Евгений Плитко]

[Мангов Владимир Андреевич]

ПІСНІ ЗА ПЕРЕТИНОМ

За перетином співає

Молода дівчина,

Козаченька виглядає

За тином й калина.

Ой, чи вернеться рідненький

Богданчик додому?

Молим, Боже наш миленький,

Спаси нашу долю.

Летять хмари журавлями

До милого краю,

Ледь помітні за лісами,

Світлі, немов з Раю.

Поміж лісом й житом в полі

Сумують ліщини,

Зеленіють, немов долі,

В зажурі ялини.

Яворонькам лине пісня

Від верб сиротлива,

А берізкам луна грішна

З лісу зозулинна…

Козаченька виглядає

За тином  калина,

За перетином співає

Молода дівчина,

  
  4.09.14 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 07 August 2014 - 11:55 AM

[Мангов Владимир Андреевич]

ЛІТА ЛЕТЯТЬ,

МОВ ЖУРАВЛІ…

Літа летять, мов журавлі,

За хмарами до моря.

Життєві хвилі чарівні,

Дарують щастя й горе.

Чому так швидко час минув,

Не все вже й пам’ятаю.

Кохання перше не забув –

У юність повертає.

Які наївні ми були?

І молоді, й щасливі.

У ночі зоряні спливли

Ті зустрічі щемливі.

Бувало й важко на душі,

Лягай хоч і помирай –

На серці осінь, йдуть дощі…

По зимі ж приходив рай.

І нові  паростки життя

Так стрімко і неспинно

Несли нам нові почуття

Й закоханість невинну.

Літа летять, мов журавлі,

За хмарами до моря.

Життєві хвилі чарівні,

Дарують щастя й горе.

15.08.14 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 15 August 2014 - 02:52 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

ПРОТІКАЛА СТРІХА

Народила синів мати

Батечку на втіху,

А собі лиш одну доню –

Протікала стріха.

Текла вода, мов з відерця,

У грозу велику,

Краяла матусі серце,

І вербоньці лико.

Батько став вранці латати,

А снопів замало.

Поточили мишенята,

Що зерно шукали.

Сини стали підростати –

Справжні легіноньки,

А Марічку не впізнати,

Теж мріє про доньку.

Три синочка й одна  доня,

Як мати вродлива.

Яка ж буде їхня доля?

Чи сонце, чи злива.

Народила синів мати

Батечку на втіху,

А собі лиш одну доню –

Протікала стріха.

15.08.14 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 16 August 2014 - 08:55 AM

[Мангов Владимир Андреевич]

МІЖ НЕБОМ Й ВОДОЮ

Було колись … пам’ятають

Люди під горою –

Полюбив легінь дівчину

З русою косою.

Едельвейси збирав милій,

Дарував в тумані,

Вечорами зорі ранні

Діставав коханій.

Турки йшли як на Вкраїну

Дівчат в полон брати,

Пішов хлопець Батьківщину

В той час захищати.

Бився хоробро і стрімко –

Шабля так й дзвеніла!

Ворогів було багато,

Всюди кров бриніла.

А дівчина щосвітанку

Боженька все просить:

,,Хай вернеться мій Іванко,

Одній бути досить.”

- Ой дитинко моя люба,

Йсус відповідає –

Твого Йванка вже на небі

Ангели вмивають.

Ти поплач і з ним простися,

Подякуй за волю,

Постав свічку й помолися,

Й не гнівайсь на долю.

Та не стала дівчинонька

Плакати на людях,

А пішла вранці на річку

Й попливла по хвилях.

Замість неї вже весною

З`явилась вербичка,

Сяє русою косою

Іванку, мов свічка.

Стан дівочий вербиченьки

Між небом й водою

Берег низький і високий

Дивує красою.

29.08.14 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 02 September 2014 - 05:22 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

ТРІПА ДІВЧИНА ЛЬОНОЧОК

Дівчинонька молоденька

Льоночок тріпала,

Щоб матусенька рідненька

Полотно зіткала.

З полотна того удвох вже

Сорочку пошиють.

Поможи їм, прошу, Боже,

Вгадати під шию.

Бо Романко із Помярків

Кремезний хлопчина.

Закохалася Мар`янка,

Хоч ще і дитина.

Тож і тріпа той льоночок

Срібний синьоокий,

Пісні слухає й дубочок,

На Романка схожий.

Нічка ясна зазорілась,

Попливли тумани,

А Мар`янці знов приснились

В степу отамани.

Роси впали на покоси

В пахучому полі,

Вітер гладить вербі коси

І стрункій тополі.

Туман дріма під горою,

Освіжа смереки,

Думу думає про щастя

У гнізді й лелека.

Нічка швидко пролетіла,

Настав знов світанок.

Козу мати подоїла,

Та пішла у танок.

Іди, доню, і підказуй

Розміри для хлопця,

Потім вишиєш і квіти,

Щоб сяяв, мов сонце.

Ой то було, чи не було,

Чи мені здалося.

Якщо й було, більш забулось,

Кохання ж знайшлося.

          У сорочці-вишиванці

Роман – наречений,

І віночок на Мар`янці

Дощем освячений.

Дівчинонька молоденька

Льоночок тріпала,

Вранці пісню веселеньку

Доля їй співала.

31.08.14 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 02 September 2014 - 07:28 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

Володимир Мангов


ДЗВІНКИЙ ДОЩ


   Як часто буває і в житті, непомітно, ніби-то із нічого і нізвідки з`явились підступні хмаринки – спочатку світліші, потім темніші, а за ними і, немов снігові, зливові. І вже зовсім швидко здійнявся гуляй-вітер і полетіла крапля за краплею – почався дощ. Дітись нікуди. Мокнеш…
   Краєм лівого вуха здалося, що мимо процокотіли підковами дві конячки з бричкою, радіючи теплій зливі, весело відмахуючись хвостами від кусючих мух. Очей не піднімаю з під картуза, що дружина купила мені від сонця з надією, що він захистить і від дощу, щоби не вступав і в калюжі.

   Та, де там? Все одно: шльоп і шльоп, як малим в дитинстві.
   Нарешті, дивлюсь, озирнувшись з незалитої водою плити на тротуарі…
   От тобі й конячки! Дві красуні на підборах, що мов злющі носи комарів вгризаються в оновлену весною бруківку, дзвенять поруч стрункого молодця. Їхні платтячка, ледь нижчі за пояси, прошелестіли під парасоль-ками мимо мене, немов липи в гаю, і поцокотіли в гущавину вулиць і готелів, яких в Трускавці – море!
І скрізь в них надзвичайно ввічливі господарі, навіть, вщент промоклим гостям.
   Заходжу і я в один з таких двориків. Біля вмитих дощем і усміхнених на сонці хризантем, космеїв, мальв стояла жіночка. Знявши капелюха, вітаюсь: Доброго ранку, панночко! Здається, ми з вами вже десь зуст-річалися?
  Гумор завжди був, є і буде на українських вустах, тим паче, творчим людям він ніколи не стає на заваді, а навпаки, з новою силою надихає на нові поезії і романи.
   Струнка білявка з кучерявим волоссям, з квітчастою хустиною на плечах, кофтою-вишиванкою,  спідницею до землі була, мабуть, теж з пансіонату ,,Нафтуся”, де відпочивають письменні люди, відповіла з посмішкою:
,, Що не пам’ятаєте? На нудистськім пляжі. В мене ще й меню тамтешньої кавярні лишилося.”
   …??! ... В голові закрутилося,зацепилося, затріщало і щось ледь не зламалося... Нічогісінько не згадав. З оголеної голови ще злітають, здмухнені легеньким вітерцем крапельки, чи з того дощу, чи то піт після
гарячкуватого напруження мізків.
   Видно було, що щира україночка когось з нетерпінням чекала і, звісно ж, що не мене. Знаючи про близькість Трускавця до Львова, думаю, що якогось смаглявого молодого чоловіка з книгою в руках. Але ж, якщо він був у Львові, то і вітання з нього везе гонорові – красунь з Прикарпаття в ньому багато.
   Чемно вклонившись, кажу:,,Вибачте, маю йти – дружина чекає. Теж має надію на швидке моє повернення.”
Будьте здорові! –  почув у відповідь. Відкланююсь і чимчикую щодуж в будинок.
   В Трускавці не бажано думати в голос, чи говорити, згадувати про дощ, повірте мені.
   Ой бо! Та куди ж ти, друже-вітре, знову гониш, куди знову вернеш легкі на підйом хмари? І, що це там за дзвін все голосніше й голосніше. Внутрішній голос підказує:,,Ховай потилицю від дощу і
йди вже в будинок.”
   Прислухаюсь до нього і йду – ген вже й дружина виглядує в вікно.
   Знову почався дощ, дзвінкий дощ до вечора і на всю ніч…
   Довгі, теплі серпневі дощі – вісники наближенння, захованої в синіх смерекових лісах під горами і в хвилях білого туману осені.

23.08.14 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 08 September 2014 - 05:06 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

ЛЬОН ЗАЦВІТЕ ЗНОВ СИНЬО-СИНЬО…

,,А льон цвіте…” – співають дівчата,

Журавлі кружляють навколо хати.

Дякують Господу діти й батьки –

З війни повертаються захисники.

Місяць черпає воду із річки

Вмиваються зорі, сяють, мов свічки,

Всім убієним і постраждалим.

Наша їм вдячність, пам'ять й низький уклін.   

Не вмирають герої – це правда!

Сила українців – Віче їх влада,

Ангели, Прометеї сучасні –

Шлях їх додому світлий, прекрасний!

Літа летять, мов білі журавлі,

А на шляху в них радощі й печалі,

Зустрічі друзів нових і давніх,

Холод й тепло днів зимніх і весняних.

Війна скінчиться – це Божа воля!

Сліди –дощі змиють, сховає й рілля.

Знов зацвіте льон синьо-синьо,

Обіймай, матусенько, героя сина!

10.09.14 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

ВІД СЕРЦЯ ДО СЕРЦЯ

Від серця до серця тернова хустина

Єднає красу і веде в майбуття.

Оберіг мамин захищає дівчину

В дитинстві і в юності, і все життя!

Щасливу доленьку, яснішу від сонця,

Шукаємо часто зі свічкою й вдень,

Милуємось зорями вночі й з віконця,

Яких освітлює місяць-велетень.

Від серця до серця в долонях хустина

Тернова, квітчаста – мамина любов:

Надії і мрії для легіня-сина

І доля, повторена в донечці знов.  

Як весною ластівка, щаслива мати –

Дітоньки вдома, квітнуть, мов синій льон.

Теплом хустини зігрівається й хата,

Дивує красою й калиновий сон.

Від серця до серця тернова хустина

Долі єднає і веде в майбуття.

Оберіг мамин захищає дівчину

В дитинстві і в юності, і все життя!

17.09.14 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 18 September 2014 - 05:24 AM

[Мангов Владимир Андреевич]

ЧЕРЕМОШ СПІВУЧИЙ

Білий й чорний Черемоші
Долі поєднали,
Водограями до Прута
Хвиленьки погнали.

Заспівали верболози,
Ожина й суниці,
Полетіли у світанки
Росяні зірниці.

Чиста вода, дзвінка вода –
Черемош співучий.
Коломийки чути в горах
І в лісах дрімучих.

Буковинці бокораші
В трембіти заграли,
Гуцулянки кароокі
Пісні заспівали.

- Співай, люде український,
За руки берися,
Щоб до тебе більше ворог
Не зміг підступиться!

23.09.14 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 24 September 2014 - 07:05 AM

[Мангов Владимир Андреевич]

СИЛА, ВІДВАГА І ЧЕСТЬ!

Храм Божий Ви, захисники Вкраїни –

Господній дух живе у Вас.

За гріхи людські життя віддаєте –

Спаси Вас, Боже, й прости  нас!

Гнівом палають серця ваші й очі:

Карії і волошкові.

Степи донецькі жахаються ,,Градів”,

А ви захистить готові!

Честь і рішучість, сила і відвага

Загарбників переможуть!

Дочекаються героїв дівчата,

Обійняти й батьки зможуть.

Молю Вас, залишайтеся живими,

Лебедонькі стрімкокрилі!

Серцям матусиним Ви найдорожчі,

В житті їх ангели милі.

Козацька врода житньо-волошкова

На десантників так схожа!   

Ріднії мої, хай любить Вас Бог

І береже Матір Божа!

11.10.14 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

ОСІННЯ ВИШИВАНКА

Вишивала вишиванку
Осінь на світанку

Нитками трав`яними,

Листками лісовими.

З дерев їх ніжно знімала,

У кошик збирала

Ясенові яскраві,

З берез золотаві.

Мов голкою, з вітром грала,

Листочки вшивала.

Поспішала до сніданку

Вишити ще й рамку

Багряно-дубовими,

Прикрасив кленовими.

Поспішала, мудрувала,

Росою вмивала

І щаслива стала.

На сонечку килим сяє,

На кохання надихає!

11.10.02 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 14 October 2014 - 07:57 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

ХТО КОНВЕРТИКОМ ЗГОРТАЄ

Хто конвертиком згортає

Постіль теплу вранішню,

Той дитинство пам`ятає,

Й любов ніжну мамину;

Він бабусю пам`ятає,

Й вареники з вишнями,

Й дідуся не забуває

З козацькими піснями.

Спать в конверті  полюбили –

Комар не кусається,

Ангелочки сопуть милі,

Сили набираються.

- Я проснувсь уже, матусю.

Що Вам помогати?

Може кіз: Олесю й Зосю,

Вивести гуляти?

Я нарву їм молочаю –

Молоко смачненькеє,

Люблю пити замість чаю

Й дякувать рідненьким я.

Ростуть дітоньки здорові:

Синочки і донечки.

Виростають у любові

Золотенькі сонечки.

Хто конвертиком згортає

Постіль теплу вранішню,

Козаченьком виростає

Землю славить рідную!

7.11.14 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 09 November 2014 - 02:47 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

ПОСМІШКА НА ВІДСТАНІ ЕПОХ

На відстані часу, на відстані епох

Мадонни трипільської посмішка сяє.

Життя вічне і світле дарує їй Бог –

Прислухайтесь… – спів Берегині лунає.

Між Карпатами й дніпровськими хвилями

Не святі виліплювали фігурки дів.

Цивілізацією між хатинами

Народжувався Вік Золотий і… молодів!

Молю я:,,Богослови, Діво Маріє,

Жінку-матір з прадавньої Аррати!,

Хай крізь віки здійсняться всі її мрії,

Хай дітками повняться вкраїнські хати!”

У ,,Сонячному ключі” нехай Минуле

Прийде у Прийдешнє! – англоби поможуть

Й ,,Стіл злагоди” теж. Що? – про нього не чули?

,,Миру дай Вкраїні!” – молю тебе , Боже!  

На відстані часу, на відстані епох

Мадонни трипільської посмішка сяє.

Життя вічне і світле дарує їй Бог –

З Дівич-гори мир на Вкраїну ступає!

15.11.14 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

БАБИНЕ ЛІТО

Ой літечко, літо, бабине літечко!

Завжди чекав я тебе й уві сні.

Квітне мороз, немов льон, синя квіточка –

Свіжість і радість дарує мені.

Холоду й снігу, слава Богу, немає –

Хлопцям легше в боях воювати.

Бабине літо цьогорічне минає –

Лиша зажуру вкраїнським хатам.

Ой літечко, літо, бабине літечко,

Срібнотуманнеє і золоте!

Осінні гаї сумують без квіточок,

Життя й в них козацьке – теж не просте.

Замріялись верби, й тумани в березах.

Сади кучеряві – такі чарівні!

Вертають на зиму небесні терези –

Дай, Боже, миру й ранньої весни!

Ой літечко, літо, бабине літечко,

Чом неспокійно й сьогодні мені?..  –

Згадав матусині з вишнями тістечка,

Як часто літав в дитинстві, у сні.

20.11.14 р.

[Мангов Владимир Андреевич]

ВІД ЩИРОГО СЕРЦЯ ВІТАЮ, ДРУЗІ, З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ І НОВИМ РОКОМ!

[Мангов Владимир Андреевич]

[Мангов Владимир Андреевич]

Квітка Цісик "Черемшина" - YouTube
www.youtube.com/watch?v=-ja9gXvc4dI
Исполнитель: Цисык, Квитка Владимировна












Квітка Цісик "Черемшина"

Квітка Цісик "Черемшина" Квітка Володимирівна Цісик народилася 4 квітня 1953 р. у Квінті (Нью-Йорк, США) в сім'ї післявоєнних емігрантів із Західної України ...

Без її голосу і цієї пісні не уявляю собі РІК ВІВЦІ.

YOUTUBE.COM

[Мангов Владимир Андреевич]

   * * *

Душа українська

                      любима у Бога,

Бо ж до Христа

     з дитинства веде дорога.

Жила, живе

               й буде жити Україна,

Немов свята

                  купина неопалима!

             18.09.13 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 01 January 2015 - 07:31 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

БОЖА ЛЮБОВ

У Первовік, у сиву давнину

Гримів Перун, летіли блискавиці –

Господь творив земную красоту:

Поля і гори, і річок бистриці.

Творив він і радів:,,Це справжній Рай!

Я назву дам землі цій – Україна.

Від Матері-природи ж бо нехай

Краса їй буде і Любов від Сина!”

Приспів:

Боже, ти всюди! Боже, ти скрізь!

Тебе я люблю і трішки боюсь,

Вклоняюсь тобі і щиро молюсь.

Молюсь за Любов, за Україну

Вільну, квітучу, в світі єдину!

Боже, ти всюди! Боже, ти скрізь!

У Первовік, у сиву давнину

Господь створив прекрасну Україну!

Хай Сонце їй своє дає тепло

І Місяць з зорями її кохають.

Хай людям шастя буде і добро,

І ангели завжди оберігають!

У Сьогоденні, і у Майбутті

Хай сяє твоя зірка, Україно!

У світі не створив Бог кращої,

І ти -- Любов його, й моя, єдина!

Приспів.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 01 January 2015 - 07:33 PM