9
( З перекладів поезії В. Висоцького )
ЧЕСТЬ ШАХОВОГО ВІНЦЯ
I. Підготовка
Я кричав:Ви, що там очманіли?
Упустили шаховий престиж!”
Мені сказали у спортвідділі:
,,Добре, чудово – ти і захистиш!
Та врахуй, що Фішер дуже яскравий, -
Спить, навіть, з доскою – сила в ній.
Грає він чисто, без помарок…”
- Нічого, я також не подарок, -
У мене в запасі – хід конем.
Ох, мої ви мязи стальні,
Пальчики цепкі мої!
Ех, різнії, розписнії
Тури дерев`янії!
Друг мій, футболіст, учив: ,,Не бійся!
До таких партнерів він не звик.
За тили і центр ти не хвилюйся,
А гуляй по краю – напрямки.”
Я наліг на біг, на стометрівки,
В бані вагу зігнав, добре сплю,
Й по хокею були тренировки…
Взагалі, так! – після підготовки
Я його без мату задавлю!
Ой ви, сильнії долоні,
Міцні мязоньки спини!
Ех ви, коні, мої коні,
Ой ви, милії слони!
Не скажу, що було без задирин:
Плітки, анонімки і дзвінки –
Я всім цим лише pозохочений,
Тільки зачесались кулаки.
Налякали із самого ранку:
,,Шифер” міг би лише лівою –
Із шахмашиною – Капабланка.
Сам він – типу заводного танку…
Нічого – я теж заводний.
Буде тихо все і глухо,
А на всякий там цейтнот
Існує і сила духу,
І красивий апперкот.
,,Не спіши, головне, не горбся –
Так боксер розмовляв зі мною, -
У ближній бій не лізь,
працюй в корпус,
Памятай – твій коронний, прямий!”
Честь вінця шахового на карті –
Він від поразки не ухильне.
Ми зіграли з Талем десять партій:
В преферанс, в очко і на білліарді, -
Таль сказав:,,Такий – не підведе!”
Ох, рельєф мускулатури!
Дельтовидні – всі сильні!
Що мені його легкі фігури,
Його коні і слони!
І в буфеті, для інших закритім,
Повар заспокоїв:,, Не боїсь!
Ти з таким прекрасним апетитом
Вражих коней тих враз проковтнеш!
Ти присядь перед
шляхом тим дальнім
І бери з продуктами рюкзак.
Приготуй на двох пиріг пасхальний:
Оцей Шифер – хоч і геніальний,
А, звісно, поїсти теж товкач!
Ох й міцні ми горішаки!
Ми – корону привезем!
Кладусь спати ,мов пішак, я,
А просинаюся – ферзем!
Так що: бери з собою шампури, -
Головне – це харчування, старик! –
І не їж ти громіздкі фігури.
Для шлунку важкі фігури – дури, -
Ось слони – ті підуть на шашлик.
II. Гра.
Тільки прилетіли – зразу сіли.
А зустріч, підготували –
Фоторепертери налетіли
І сліплять, й з толку збити хочуть.
Але ж мене й вдома – хто поборе?
Репортерам мене з ніг не збить!
Мені ще й невміння допоможе:
Оцей Шифер нізащо не зможе
Вгадати, як я буду ходить.
Випало йому ходить, задирі, -
Кажуть, що він білими мастак!
Зробив хід е2 на е4…
Щось мені знайоме… Так, так, так!
Хід мій – що робити? – треба, Сева,-
Наугад, як по тайзі вночі…
Згадав, головна тут королева:
Ходить взад-вперід і вліво-вправо, -
Ну, а коні з буквою ,,Г”, теж схожі.
Ех, спасибі заводському другу –
Научив, як ходять, як здають.
Вияснилось згодом, що я з зляку
Розіграв ще й класичний дебют.
В нього ферзі, тури – фігури,
Слони сильні і небезпечні.
У мене ж, усі фігури – дури,
Королеви у мене і тури,
Офіцери – вони ж не слони.
Слідкував, щоб не було промашки,
Згадував все повара, в журі.
Ех, змінить би пішаки на чарки –
Швидко прояснилось в голові.
Бачу, він націлює на вилку –
Хоче з`їсти – і я б з`їв ферзя.
Під таку закуску, ще б і бутилку,
Та під час матчу, жаль, ні-зя!
Я голодний, порахуйте самі:
Тут у них лиш кофе та омлет, -
Клітки – перед очима кругами,
Королей я плутаю з тузами
І з дебютом плутаю дуплет.
Є прикмета – ось я і рискую.
В перший раз мені все ж повезе!
Та я його замучу, зашахую –
Мені б тільки дамку провести.
Не мичу, не телюсь – весь, як вата.
Треба чимось бить – давно пора!
А чим бить? Турою - страшновато,
Справа – челюсть - рановато,
Незручно, бо це ж перша гра.
Він уміло мій захист руйнує,
Старо-індійський – на раз, в момент.
Він мені неясно нагадує
Індо-пакистанський інцидент.
Він шуткує марно з нашим братом
У мене є міра, навіть, дві.
Якщо він мене прикончить з матом,
То, я його через стегно з захватом,
Або ж – хід конем – по голові.
Я ще трішки добавив стрімкості –
Все не так вже й хмарно поблизу:
В світі шахів пішак може вийти –
Якщо тренується – в ферзі.
Шифер став на хитрості пускатись:
Встане, пробіжиться і назад;
Порадив турами мінятись, -
Ну, звісно, як йому мене
не боятись –
Лежачи ж я жму сто пятьдесят!
Я його фігурку зміряв оком,
І коли він об`явив свій шах –
Привідкрив я біцепс ненароком,
Навіть, зняв для вірності піджак.
І миттєво в залі стало тихо,
Він помітив, що я привстаю…
Видно, стало йому не до шахів –
І хвалебний, горезвісний Фішер
Враз погодився на нічию.
Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 15 December 2013 - 09:19 PM
