Сообщений в теме: 1348

[Мангов Владимир Андреевич]

БУЛАВА ОДНА, А ГЕТЬМАНІВ?..

Скільки буде історія вчить,

Що пам'ять – свята справа.

Булава одна, а гетьманів?..

Глянь, – і зліва, і справа.

Вчорашню воду не догнати –

Нею Господь веслує.

Храми зводить козацька згода,

Розбрат, на жаль, руйнує.

Буває й сонце світить не всім,

Хоч і високо ходить.

Прости, Боже, тих бідолашних,

Хто про булаву мовить.

Не той козак, який поборов,

А той, що повернувся.

Буде правда, буде і рада –

Весь люд їм посміхнувся б.

  Вчорашню хвилю не догнати

Й до моря далеко.

Сяйнуло сонце й в наше вікно,

Зігрілися й лелеки.

Ген туман пливе над річкою,

Чайки, мов зорі, сяють.

Ой, не летіть, літа, так швидко,

Думоньки не встигають,

Булава одна, а гетьманів?..

16.08.13 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 17 November 2013 - 08:04 AM

[Мангов Владимир Андреевич]

ЗАМРІЯНА ОСІНЬ

Туманом замріяна осінь

Заходить дощами у сад,

Де сяють жоржини зірками

І вітер гойда виноград.

Засмаглі на сонечку грона

Прозорі, немовби кришталь,

А лебеді дружно на річці

Моляться у завтрашню даль.

Збираються в клин їхні пари,

Тренують над полем крило.

Чекає їх південь далекий,

Грозою, ген, знов загуло.

Туманом замріяна осінь

Козацькі поля холодить,

Кличе на поміч Покрову –

Землю зможе вона зігріть.

Зникає ніч у сірих хмарах,

Яскравий ранок настає.

Тополеньки гнуться від вітру,

Лебединий клин постає.

Прощальний круг дарує саду,

Журлива пісня летить в даль.

Перлинними росами осінь

Замріяла в серці печаль…

15.09.13 р.

НЕМА ПТАХА БЕЗ ПІР`ЇНИ

Нема птаха без пір`їни,

Як і лісу без звірини.

Нема щастя без любові,

Як і гаю без діброви.

Якщо ти заліз в багатство,

Не забудь, друже, про братство,

Що навчило козаченька

Захищать Вкраїну-неньку;

Гнать панів усіх до ями,

Злодіїв за злодіями,

Берегти свою земельку

І калиноньку рідненьку.

Сяють зорями хай очі

В україночок хороших,

Бо  найкращі вони в світі,

Й найспівучіші в них діти!

А хто в це не хоче вірить,

На собі хай перевірить.

Хай лиш вийде в сад вишневий,

Хоч в травневий чи в жовтневий.

Як ухопить запах м’яти,

Не відірвеш вже від хати.

Як ще й дівчина всміхнеться,

Знову тут буть заманеться.

А лісів у нас багато,

Є із чого будувати

І в світлицю ввести нову

Господиню чорноброву.

Нема птаха без пір`їни,

Як і лісу без звірини.

Нема щастя без кохання,

Як і ранку без світання.

14.09.13 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 18 September 2013 - 06:30 AM

[Мангов Владимир Андреевич]

ЛЮБОВ – НЕ ПОЖЕЖА

Любов – не пожежа,

Займеться не згасиш.

А якщо займеться,

Зіроньку побачиш.

Шлях – дорога бита,

Ясний соколеньку,

Заглянь в очі карі,

Дівочі сміленько.

Поглянь, як палають,

Щічки від любові.

Невже ти відмовиш? –

Всміхнись чорнобровій.

Зелен-гай, зелен-клен

Сховають від сонця,

А як дощик піде

Дубочок з віконцем.

Вас сам Бог знайомить,

Дарує вам долю.

Візьміться за руки,

Гулять йдіть по полю.

Росянії трави

Обох привітають,

Щастя і любові

Щиро побажають.

Жайвір теж співає,

У небо здійнявшись.

Любов – не пожежа,

Займеться не згасиш.

18.09.13 р.

ОЙ САД-ВИНОГРАД

Гуси, гуси-лебедята,

Візьміть мене на крилята,

Віднесіть у сад медовий,

Де дівчата чорноброві.

Там знайду ніжну красуню

Серцю свойму я ласуню,

Щоб і брови до любові,

І вустоньки для розмови.

Приспів:

Ой сад-виноград,

Духм`яний медочок,

Подаруй мені синочків,

А дружині дочок!

Про багато ще я мрію,

Літа ж наші молодіють!

Де ви, гуси-лебедята?

Жде заквітчена вас хата.

Ген і доньки вже розквітли,

Теж у сад до вас побігли,

А синочки-барвіночки

Помужніли, як дубочки.

Приспів:

Ой сад-виноград,

Духм`яний медочок,

Подаруй мені онучків,

Бабусі ж онучок!

17.09.13 р.

  

* * *

Душа українська - любима у Бога,

Бо ж до Христа з дитинства веде дорога.

Жила, живе й буде жити Україна,

Немов свята купина неопалима!

17.09.13 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 27 September 2013 - 06:37 AM

[Мангов Владимир Андреевич]

НЕОЦІНЕННИЙ ДАР

Чому плачеш ти, дівчино,

І як тебе звати?

Ти красна, немов зоря.

А хто твоя мати?

Звати мене Україна,

Неню звать – Марія.

Чому плачу, питаєте? –

Не здійснилась мрія.

Господь усі обдарував

Землі на планеті,

А я осторонь стояла,

Складала сонети.

Він мене і не помітив,

Забув свою доню,

Яка плаче за дітей,

За їхнюю долю.

В своїй хаті нема правди,

Немає і волі.

За що кров все ж проливали

Козаки на полі?

Діти йшли на чужину, щоб

На хліб заробляти,

А пани, щоб знов знущались

Із рідної хати?

- Та чому ж ти, моя люба,

Не прийшла до мене?  

Я таланти всі роздав вже.

Що ж знайти для тебе?

Лишивсь неоціненний дар –

Він тебе прославить,

Співатимеш мені й людям.

Життям Пісня править!

Вклонилася Всевишньому

Чарівна дівчина.

І в біді, і в щасті завжди

Співа Україна!

Її люблять у всім світі –

Пісня всіх єднає,

І на морі, і у горах

Дзвінко скрізь лунає!

8.09.13 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 01 October 2013 - 08:40 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

СХИЛИЛИСЬ ВЕРБИ ДО ВОДИ

Схилились верби до води,

Вітам в ній тепліше.

Холодна осінь знов прийшла,

Дні стали темніші.

Іди, доню, погуляй ти –

Дівчата співають.

-Не хочеться, люба мамо,

Думоньки страждають.

Як там милий, дорогенький,

На чужині жиє?

Не так й сонечко там світить

Західне, й не гріє.

Нема коли йому й в церкву

Сходити раненько –

Заробляє тих долярів

Для сім`ї рідненький.

Хоч і треба кляті гроші,

А літа ж минають.

Вітри віють й в серце моє,

Хай дружки прощають.

Хай співають і не взнають

Довгої розлуки,

Хай щасливі будуть вдома –

Що їм мої муки?

Я надію усе ж маю

На зустріч швидкую.

Повернеться мій коханий,

Всього обцілую.

Разом й будемо співати

Із ранку до ночі.

А поки що, пробачайте,

В сльозах мої очі.

То й не сльози, й не біль серця,

То іній ранковий –

Осінь срібло розлила

В золоті діброви.

Схилились верби до води,

Хвилі гарячіші.

Коли милий мій приїде,

Буду веселіша!

29.09.13 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 01 October 2013 - 08:50 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

МІЙ БАРВІНОЧКУ В ЖУПАНІ

Мій барвіночку в жупані,

Знов лишаєш у тумані.

Жде тебе важка дорога,

Сідлай коня вороного.

Я його нагодувала,

Й білу гриву розчесала.

Чуєш, любий? – не журися,

Обійми і посміхнися.

Знаю, йдеш ти на край світу,

Згадуй мене, милий цвіте,

Я молитимусь у полі,

Щоб здобули врешті волю.

- Щодня, серденько, чекай нас,

Вночі і вдень дивись на шлях,

Чи не з`явиться в тумані

Козаченько у жупані.

Коли прийде перемога,

Пам`ята мій кінь дорогу.

Біла грива знов до тебе

Полетить, мов птах, у небі.

Хай волошки, немов зорі,

Сяють тобі при дорозі.

Я з`явлюсь барвінком в полі,

Очам синім – своїй долі!

5.10.13 р.

ПОЄДНАННЯ ДОЛІ

Сімнадцять зим, сімнадцять літ

Гуля козаченько,

А дівча шістнадцять весен

Співа молоденьке.

Немов лебеді, кружляють

Щасливі у парі,

Раді сонечку на небі,

І дощику з хмари.

Козаченька і калину

Й зорі привітають,

Коли любов змінить дружбу,

Й весілля зіграють,

Нехай зміцнюють родину

Любі лебедята,

Нехай дітьми і піснями

Повниться їх хата!

Сімнадцять зим й шістнадцять весен

Доля поєднала,

Стрімкі вітрила й двійко весел

В човник їм поклала.

]

4.10.13 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 08 October 2013 - 09:57 AM

[Leonid Pyatash]

От всего сердца поздравляю основателя этой темы Виталия Андриевского с днем рождения:
Желаю я, Виталий,
Чтоб был ты молодой,
Высокий, с тонкой талией,
В походах - с бородой  
Будь счастлив, с "много денег",
Друзей чтоб угостить,
Чтоб смог твой быстрый велик,
Тебя сто лет возить!

Сообщение отредактировал Leonid Pyatash: 11 October 2013 - 10:17 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

Шановний Віталію!
З великим задоволенням приєднуюсь до поздоровлення.
Щастя, здоров`я і успіхів в житті!.

[Мангов Владимир Андреевич]

ЧИ Я ТОБІ НЕ КАЗАЛА?

Ой мамо, моя голубонько,

Любая матусю,

Ти теж була молодесенька,

Й косу мала русу.

Чи я тобі не говорила,

Чи я не казала,

Що полюбила не сотника,

А козака Юрка?

Серцю любим був чорнобривий

І в обіймах ніжним,

Називав мене голубкою,

Обіцяв буть вірним.

Ой, прошу, підем, матусенько,

На курган високий,

Разом поклонимось батеньку –

Без нас одинокий.

Нехай бачить він, що любимо

І що пам`ятаєм,

Нехай любому, якщо зможе

В  степах помагає.

Ой мамо, люба матусенько,

Не плач, не журися.

Я в тебе є, ген їде й Юрко –

Люба, посміхнися!

21.10.13 р.

ЖУРА ОПАЛОГО ЛИСТЯ

Опале листя шурхотить під ногами,

Бідкається про подальшу долю свою:

Як колисалось добре на вітах мами,

І як швидко холоне повітря в гаю.

Непосидючий вітер шугнув у хмари,

Поближче до сонця, мабуть, також замерз.

Туман вечірній морем гаряче марить,

Але ж не в змозі лишитись без любих верб.

День закінчується, не встигши й піднятись,

Темна ніч наступає на п’яти йому.

Вийшов місяць затемнений прогулятись –

Морозне небо в радість срібному коню.

Здригається, засина золоте листя,

Журиться в снах про подальшу долю свою:

Як весело гойдало мамине віття,

Як сумно на серці в передзимнім гаю…

20.10.13 р.

ЛІТУ ОСІНЬ ПРИСНИЛАСЬ

В зоряну ніч літу осінь приснилась.

Десь, біля річки, гомоніли вогні.

Юнь на Купальських лугах веселилась,

Лиш дубу не спалось, здригався у сні.

Віку достатньо, років під тисячу –

Не дає спати пам'ять знову йому.

Свічку згадав він, дарунок княжичу,

Теж майбутньому Князю Київському!

Осіннє золото сріблилось в хвилях,

Білою шалью туман вкривав лиця.

Могутній Дніпро, притихший у мріях,

За Ольгу радів – яка Світлолиця!

Ранок святковий здіймався повсюди,

Зник, ген вже й Ярило за крутогором.

Віру в Ісуса сприймали скрізь люди,

Йшли на хрещення за Володимиром.

В зоряну ніч літу осінь приснилась,

Під Києвом знов гомоніли вогні.

Русь на Купальських лугах веселилась,

Лиш дубу не спалось, здригався у сні…

14.10.13 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 22 October 2013 - 07:27 AM

[Мангов Владимир Андреевич]

ГОЛОВОЮ ДОГОРИ

Живи, ходи, чоловіче,

Головою догори,

Не впади у мляву старість,

Будь дитиною, гори!

На землі ти сяй щоденно

Не для себе, для людей.

Життя твоє не прийдешнє –

Воно вічне, тільки – де?

Не бажа душа до пекла,

Мріями щодня в Раю.

Але ж його заробити,

Не гуляти у гаю.

Сяє потом хлібна нива,

Золотиться у хлібах

І спочити не встигає,

Знову квітне на вітрах.

Живи, друже-чоловіче,

Не впадай на долари,

Бо впадеш у мляву старість,

Не дійдеш, ген й до гори.

21.10.13 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 23 October 2013 - 08:10 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

БАТЬКІВСЬКА ХАТА

Батьківська хата – родинна ріка,
Всі мрії дитинства й досі зберіга.
Мамині очі, повні любові,
Дітям бажають щасливої долі.

Бабусина пісня і квіти в саду
Дарують й онукам силу молоду.
Батьківська хата й дідівський куліш,
Щедрі і багаті, мов осінній ліс.

Батьківська хата, долі оберіг,
Серце пам`ятає завжди твій поріг.
Радість вівдчуваю - йду до тебе знов,
Даруєш і внукам свою ти любов

Батьківська хата – це квіт калини,
Воля козацька й сила України!
Пісня летить у степи широкі,
Де спочивають кобзарі-пророки.

Пречистої Діви святий Покров
Дарує їм захист і Божу любов!
Батьківська хата сива й молода -
Від неї струмиться Вічності вода!

30.10.13 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 13 November 2013 - 12:02 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

ДИВЛЮСЬ В ТУМАНИ ЗА ВІКНОМ

Дивлюсь в тумани за вікном,

Іду за ними в даль.

Винюсь знов перед Господом,

Несу свою печаль.

Не звик втрачати друзів я,

Та й вини не знаю.

Серце щиро відкривав їм,

Чом тепер страждаю?

Брехливо-хитра мова їх

У прірву хай летить.

Лише золото осіннє

По-справжньому дзвенить.

То все, мабуть, за ті вірші

Які йшли від серця.

Вони самі пливли в пісні

І під звук бубенця.

Дивлюся знову на туман,

Що печаль відносить.

Нехай Бог, як Його воля,

Бідолах тих простить.

Жаль мені їх – також хочуть

Грошей більше мати,

Занапастять ними душу.

А як гріх знімати?

Братом мене називали

Українці славні.

Нащо ж про святе брехали? –

Не зна й вечір ранній.

Дивлюсь в тумани за вікном,

Іду за ними в даль.

Винюсь знов перед Господом,

Відмолюю печаль.

10.11.13 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 13 November 2013 - 11:57 AM

[Мангов Владимир Андреевич]

ВЕРБА ГРИВУ КОНЮ ГЛАДИТЬ

          Верба гриву коню гладить,

Напува водою.

Іван Сірко спочиває,

Тужить за судьбою;

За судьбою, за одною,

України-неньки.

На кого він полишає

Вкраїни серденько?

Юрко Хмелів слабкий дуже,

Самойлович жадний.

Яка буде в тебе доля,

Україно красна?

Яка буде, лиш Бог знає –

До нього далеко.

Червоніють знову ріки

І плачуть лелеки.

Чорні хмари гонить вітер

У степи широкі –

Наступають бусурмани

Злющі, косоокі.

Сірко хворий втрача сили –

Боже, як невчасно!

Спаси, молить, Матір Божа,

Землю любу, красну!

Верба гриви коням гладить,

З любов`ю вмиває.

Кому бути з булавою? –

Хай Віче рішає.

Нема таких, як Іванко,

І щастя немає.

Яка буде твоя доля? –

Й лелека не знає…

13.11.13 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 16 November 2013 - 10:37 AM

[Сергей Стриженюк]

Мангов Владимир Андреевич, on 16 November 2013 - 10:30 AM, said:

8]ВЕРБА ГРИВУ КОНЮ ГЛАДИТЬ

8]Верба гриву коню гладить,

8]Напува водою.

8]Іван Сірко спочиває,

8]Тужить за судьбою;

8]За судьбою, за одною,

8]України-неньки.

8]На кого він полишає

8]Вкраїни серденько?

8]Юрко Хмелів слабкий дуже,

8]Самойлович жадний.

8]Яка буде в тебе доля,

8]Україно красна?

8]Яка буде, лиш Бог знає –

8]До нього далеко.

8]Червоніють знову ріки

8]І плачуть лелеки.

8]Чорні хмари гонить вітер

8]У степи широкі –

8]Наступають бусурмани

8]Злющі, косоокі.

8]Сірко хворий втрача сили –

8]Боже, як невчасно!

8]Спаси, молить, Матір Божа,

8]Землю любу, красну!

8]Верба гриви коням гладить,

8]З любов`ю вмиває.

8]Кому бути з булавою? –

8]Хай Віче рішає.

8]Нема таких, як Іванко,

8]І щастя немає.

8]Яка буде твоя доля? –

8]Й лелека не знає…

8]13.11.13 р.

Дуже сучасний вiрш!

[Мангов Владимир Андреевич]

Щиро дякую тобі, друже!
Зараз мало сміливців, які можуть
відкрито висловити свою думку.
Сергію, ти справжній козак!

[Leonid Pyatash]

Вітаю, Володимире! Вірш прекрасний.

Гарний вірш, до болю, гарний,
І досадно й гірко,
Бо з сучасних нема пари
Сірку по всім міркам.
Нема честі і відваги, -
Манкуртам на радість!
Та не викличуть повагу
Чванство й хтива заздрість:

"Згинуть наші воріженьки,
Як роса на сонці!
Запануємо ми, браття,
У своїй сторонці".

[Мангов Владимир Андреевич]

Дякую, пане Леоніде!

[Мангов Владимир Андреевич]

НЕМАЄ ДОЛІ БЕЗ ЩАСТЯ І ГОРЯ

Немає долі без щастя і горя,

Без любові, зустрічей і розлук;

Як і життя, що безмежне, мов море,

Часу нестримного стишує звук.

Немає калини без України –

Її оберігом стала вона.

Без мрії кохання нема й дівчини,

Сняться їй очі козацькі щодня.

Земля співуча зажурена знову,

Перекотиполе у тьму летить.

Може Європа спасти чорноброву,

Тільки як страх пановладців згасить?

Немає долі без щастя і горя,

Без злетів й падіння,

  без стрічень й розлук;

Сила народна могутня, як море –

Досить Вкраїні терпіти вже мук!

19.11.13 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 13 December 2013 - 09:10 AM

[Валентина Савченко]

Земля козацька зажурена знову,

Перекотиполе у тьму летить.

Може Європа спасти чорноброву,

Тільки як страх пановладців згасить?

Спасибо, Владимир Андреевич!

[Мангов Владимир Андреевич]

Обнімаю і щиро дякую, пані Валентино!