Сообщений в теме: 1348

[Мангов Владимир Андреевич]

Підтвердження Борису, що не відпочиваю, навіть,
в Трускавцю - дарую всім:

ГУЛЯ ЛУНА МІЖ ГОРАМИ…

Гуля луна між горами,
Поміж юними серцями:
,,Ой, Марусе, моя доле,
Моє небо, моє поле,
Як же я тебе кохаю!..”

Поміж синіми хмарками,
Між дзвінкими небесами
Верта дівчина Іванку:
,,Заспівай мені веснянку!
Люблю також і чекаю…”

Гуля вітер між горами,
Пливе туман між гаями.
Дні летять після весілля,
Нове зростає чар-зілля –
Брат сестричку піднімає.

Мріє зоря вечорами,
Бринить луна між горами:
,,Ой, мій легіне Іванку,
Даруй квіти мені зранку!
М`яти ж я зірву до чаю…”

Пливе луна хуторами,
Немов дим поміж хатами:
,,Ех і ох, любу Марічку,
Срібнобілую лебідку
Ніжно знов я обнімаю.”

Гуля луна між горами,
Поміж юними серцями…

24.08.12 р.

ЧОМ СУМУЄШ, ЯВОРОНЬКУ?

Явороньку, мій рідненький,
Чому знов сумуєш?
Срібла й злата вербиченьці
Чом мало даруєш?

Сильних друзів поважають
Козачки вродливі –
Якщо в бою здобув славу,
Глянуть соромливо.

Не шукай і вітра в полі,
Хай набира силу.
Відкрий дівчині сам серце –
Станеш враз щасливий!

Й козакові без любові
Жити неможливо.
Шабля жінку не замінить-
Не станеться диво.

Ген, під дубом присів вітер,
Втомлений з дороги.
Поряд клени золотаві,
Немов грецькі Боги.

Явороньку-козаченьку,
Не питай, де друзі?
Посивіла голівонька
Від дум тяжких в лузі…

26.08.12 р.

НЕ ПРОСТО ЛЮДИНОЮ БУТИ

Не просто людиною бути:
Родитись – то лише квіти.
Розквітай і вчись прощати –
Будуть всі любити.

Не просто людиною бути
І долю щасливу мати.
Добро і зло поруч живуть,
Зумій розібратись.

Не просто людиною бути.
Частіше звертайсь до Бога –
Буде святе благословіння
Тобі у дорогу.

Не просто людиною бути.
А з`явивсь, намагайся.
Духом міцній, а не златом,
І людям всміхайся.

28.08.12 р.

КАЖУТЬ: ІНШІ ЧАСИ…

Кажуть: інші часи, інші люди.
Сперечатись не буду – марно.
Жадність і злоба панують всюди –
Жура від них, й на серці хмарно.

Все ж, не можу їм я коритися –
Як люди прості буду жити,
Й до Бога в молитвах звертатися,
Щоби навчив буття любити.

Влада й гроші щастя не принесуть
Ані панам, ані їх сім`ям.
Лиш вірність, щирість й любов дарують
Музику злетів, як журавлям.

Кажуть: інші часи, інші люди.
Сперечатись не буду – марно.
Красу України бачу всюди
Й сяйво зорі її, хоч й хмарно.

2.09.12 р.

ЧАРІВНІ КАРПАТИ

Гей, чарівнії Карпати
І стрункі смереки,
Закохались в вас гуцули
І білі лелеки.

Ой-йой-йой, високі гори
Неба дістаються.
Зорепадом світлі мрії
Закоханим льються.

Гей, Назарчику коханий,
Обійми міцніше.
Вечір повниться туманом,
Стає холодніше.

Ой, Христинко моя люба,
Мушу знов прощатись.
Твою неньку теж жалію –
Вигляда вже з хати.

Еге-гей, любі Карпати,
Які ви вродливі!
Ваші легіні і мавки
Хай будуть щасливі!

4.09.12 р.  

ПІДКАБЛУЧНИК
                            
Підкаблучник, підкаблучник –
А все ж, він мужчина!
В серце жінки зумів влучить –
Розквітла калина.

Вона вдячна чоловіку,
Більше не сумує,
Й не рахує свого віку –
Щасливо царює.

Чоловік же годить слушно –
Чому й не служити?
,,Підкаблучник” – шепче вухо.
Він згоден так жити:

Вчасно тебе нагодують,
Й погладять сорочку.
А під вечір поцілують
Красунечку доньку.

Якщо жінці ти потрібен
І любов даруєш,
Вірний друже, дякуй долі –
Щасливим теж будеш!

5.09.12 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 10 September 2012 - 10:14 AM

[Борис Маценко]

Цитата

…в людях разбираюсь не плохо и могу многое просчитать наперёд…

Автору цитаты спасибо за цитату. Вот так бывает. Сказал человек,  что разбирается в людях и заставил меня задуматься, разбираюсь ли в  них я. Пятничный вечер. Выбрал маршрут домой  подлиннее, зато трамваем без пересадок  - от конечной до конечной. Завалявшийся огрызок карандаша, поля газеты «РГ», один час пути - и:

В чужом никак не разбираюсь,
Тут разобраться бы в себе.
Кем для себя я не был?! Каюсь:
Патриций, цезарь… и плебей.
Горячный-холоден. Бывало,
что просыпался вдруг наглец –
И яду в чашку подливал он,
Чтоб положить всему конец.
Одновременно – тот  и этот;
Расчет холодный – кипяток;
Весна и осень; зима-лето.
Хиггса бозон; Гальвани ток.
Не в смысле мёртвая лягушка ,
Что резонатор био – суть.
Точнее - Лейденская кружка.
О ней в другой раз. Как-нибудь.
Горячий холод глючит мысли:
Кто нам Большой устроил Взрыв?
Противоречий коромысло.
Вновь прохудится ли нарыв?
Всего кто автор есть,  Создатель?
Творец Вселенной ты один?
А кто есть я? – простой мечтатель –
Мазай на лодке между льдин?
……………………………………………….
В чужом никак не разбираюсь,
Тут разобраться бы в себе.
Зачем вот так вдруг развлекаюсь,
Не отразится ль на Судьбе?

p/s: автора цитаты прошу не ругать меня – я просто взял её для хвилософствования.

Сообщение отредактировал Борис Маценко: 21 September 2012 - 05:00 PM

[Валентина Савченко]

Борис Маценко, on 21.9.2012, 16:56, said:

Автору цитаты спасибо за цитату. Вот так бывает. Сказал человек,  что разбирается в людях и заставил меня задуматься, разбираюсь ли в  них я. Пятничный вечер. Выбрал маршрут домой  подлиннее, зато трамваем без пересадок  - от конечной до конечной. Завалявшийся огрызок карандаша, поля газеты «РГ», один час пути - и:

В чужом никак не разбираюсь,
Тут разобраться бы в себе.
Кем для себя я не был?! Каюсь:
Патриций, цезарь… и плебей.
Горячный-холоден. Бывало,
что просыпался вдруг наглец –
И яду в чашку подливал он,
Чтоб положить всему конец.
Одновременно – тот  и этот;
Расчет холодный – кипяток;
Весна и осень; зима-лето.
Хиггса бозон; Гальвани ток.
Не в смысле мёртвая лягушка ,
Что резонатор био – суть.
Точнее - Лейденская кружка.
О ней в другой раз. Как-нибудь.
Горячий холод глючит мысли:
Кто нам Большой устроил Взрыв?
Противоречий коромысло.
Вновь прохудится ли нарыв?
Всего кто автор есть,  Создатель?
Творец Вселенной ты один?
А кто есть я? – простой мечтатель –
Мазай на лодке между льдин?
……………………………………………….
В чужом никак не разбираюсь,
Тут разобраться бы в себе.
Зачем вот так вдруг развлекаюсь,
Не отразится ль на Судьбе?

p/s: автора цитаты прошу не ругать меня – я просто взял её для хвилософствования.

Давеча , как сегодня , зависнув с подругой-форумчанкой на скайпе, сказала ей: МОЖЕТ ЛИ ЧЕЛОВЕК ДОСКОНАЛЬНО РАЗБИРАТЬСЯ В ЛЮДЯХ, ЕСЛИ , ПО СУТИ, НИКТО ИЗ НАС НЕ ЗНАЕТ СЕБЯ САМИХ.

.............
Спасибо, Боря за Хвилософию, которая и меня побудила поХвилософствовать

[Виктория Матросова]

Валентина Савченко, on 21.9.2012, 18:49, said:

Давеча , как сегодня , зависнув с подругой-форумчанкой на скайпе, сказала ей: МОЖЕТ ЛИ ЧЕЛОВЕК ДОСКОНАЛЬНО РАЗБИРАТЬСЯ В ЛЮДЯХ, ЕСЛИ , ПО СУТИ, НИКТО ИЗ НАС НЕ ЗНАЕТ СЕБЯ САМИХ.

.............
Спасибо, Боря за Хвилософию, которая и меня побудила поХвилософствовать

Унижая меня, люди учат меня  смирению и возможно для   меня  именно  это  и  нужно в тот момент…  Стараюсь, не обижаться   на них, а  усваиваю   свой урок и жалею  этих несчастных   людей, ведь они не могут видеть прекрасного. Завистливые, обозленные люди сами  страдают от своей же жизни…

[Борис Маценко]

Виктория Матросова, on 22.9.2012, 18:11, said:

Унижая меня, люди учат меня  смирению и возможно для   меня  именно  это  и  нужно в тот момент…  Стараюсь, не обижаться   на них, а  усваиваю   свой урок и жалею  этих несчастных   людей, ведь они не могут видеть прекрасного. Завистливые, обозленные люди сами  страдают от своей же жизни…

Вика, от общения на форуме я получаю вдохновение, радость, темы для размышлений, которые  иногда выплёскиваются попытками написать стихи. Может не всегда удачно по технике исполнения, но стараюсь, чтобы в стихе была заложена ясная мысль.  Однажды, после письма в личку человека, который написал мне всего один единственный раз, родилось такое размышление. Его я назвал "Бессонница". Выставил в эту тему и забыл. После глюкнувшего компа  исчезло многое законченное и незаконченное. А этот стих остался.  
Написанный вчера считаю не слабее по теме "Бессонницы". Но если его не поняли, значит я ошибаюсь.
Если пропустили  его, не читали, то выкладываю ещё раз и задаюсь вопросом: неужели такое может унизить или оскорбить?   Иногда думаешь: впереди - целая жизнь, пусть и в остатке свечи. Здорово как! Но печально, что не узнал и не узнаю никогда уже о самой сокровенной тайне - откуда произошла жизнь, вечна она или конечна, что такое время - непрерывно, дискретно и в чём хранится...???

Возможно, мой адресат, написавший письмо, напишет ещё?

Когда бессонница вдруг открывает вежды,
В виски забьёт тревоги неистовый там-там -
Бредёшь к окну узнать, что всё за ним как прежде:
Что небо – там где небо. И ты пока не там.
Что как всегда глядят вниз мириады звёзд,
Потряхивая пыль в межзвёздное пространство.
И так же, при долине, стоит на полный  рост
Журавль с бадьёй дубовой в ракитовом убранстве.
Что всюду, как в раю, царят покой и нежность...
А ветер, в полудрёме, прохладою дыша,
Тумана придолинного пригнал тугую свежесть…
И вдруг: звезда упала.
А может, чья душа…

[Мангов Владимир Андреевич]

Із перекладів лірики Сергія Єсеніна:
ВИСВІТЛИЛО ОЗЕРО
                      ЛИЧЕНЬКО ЗОРІ

Висвітлило озеро личенько зорі.
У гаю зі дзвонами плачуть  глухарі.

Плаче тихо іволга, сховавшись в дуплі.
Лиш мені не плачеться – світло на душі.

Знаю, вийдеш ввечері на роз`їзд доріг,
У трави духмянії сядем знов під стіг.

Зацілую до сп`яну, в обіймах зімну,
Осуд не страшний мені, коли я люблю!

Сама від моїх ніжностей  знімеш фату,
Віднесу сп`янілу я в темінь кущову.

І нехай зі дзвонами плачуть глухарі,
Є і  журба весела у сяйві зорі!

24.09.12 р.


В ГАЮ ВЖЕ Й СОЛОВЕЙКИ
                                  ВІДСПІВАЛИ…

В гаю вже й соловейки відспівали
Берізонькам коханим про любов,
І журавлі у вирій відлітали,
Лісам курликали журливо знов.

У світі кожен любить мандрувати,
Побачить щось цікаве, чи знайти.
Але із часом мусять повертатись,
До хати батьківської знов зайти.

Стою самотнім на пустій рівнині,
А журавлів відносять крила в даль.
У спогадах знов дякую дівчині,
У білім, - юності мені не жаль.

Не жаль років, розтрачених даремно,
Й не жаль душі бузкову, ніжну цвіть.
В очі впада вогонь з горобин чемно,
Але нікого, не може й він зігріть.

Він не обпалить грона горобинні,
І пожовкла не пропаде трава.
Як втрача листя золоте калина,
Гублю і я так, печальні слова.

Думки, мов журавлі, теж відлітають,
Зваливши на купу непотріб знов,
Скажу їм: й солов`ї  вже не співають
Берізонькам коханим про любов.

25.09.12 р.


КЛЕНЕ МІЙ ОПАЛИЙ,
                      КЛЕН ЗАЛЕДЕНІЛИЙ

Клене мій опалий, клен заледенілий,
Чом стоїш зігнувшись, в заметілі білій.

Може щось побачив? Чи почув у хаті?
Що за село знов ти вийшов погуляти.

І, як п’яний сторож, ставши на дорогу,
Потонув в снігу ти, й приморозив ногу.

Нестійким чомусь так і сам став я нині –
Не дійду до дому, навіть, по рівнині.

Тут зустрів вербиченьку, там сосну спіймав,
Пісні про хурделицю обом проспівав.

І собі здавався таким же я кленом,
Лишень, не опалим – смарагдозеленим.

І, з’їхавши з глузду, вже зовсім дурію –
Обійняв берізку, як жінку жалію.

25.09.12 р.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 25 September 2012 - 12:54 PM

[Мангов Владимир Андреевич]

ТИ СКАЗАЛА, ЩО СААДІ…

Ти сказала, що Сааді
Цілував лише в груди.
Почекай ти Бога раді,
Навчусь теж коли-небудь.

Ти сказала, що в корані
Є і – помста ворогу.
Але ж родом я з Рязані,
Й ті рядки знать не можу.

Співала ти:,,За Єфратом
Рози кращі за смертних дів.”
Якби ж то, я був багатим,
То інший склав би приспів.

Я б порізав рози оті ,
Одна відрада для мене –
Щоби не було на світі
Краще милої Шагане.

І не муч мене ти завітом,
У мене завітів нема.
Якщо я родився поетом,
То і цілуюсь, як поет.


НУ, ЦІЛУЙ МЕНЕ, ЦІЛУЙ

Ну, цілуй мене, цілуй,
Хоч до крові, хоч до болі.
Холодної не зна волі
Кипятку сердечний струм.

Перекинутая кварта,
Між веселих, не для нас.
Зрозумій, моя подруго,
На землі живуть лиш раз!

Подивись спокійно, люба,
Глянь, як в темряві сирій
Місяць, мов жовтий ворон,
Кола в’яже на землі.

Ну, цілуй же! Хочу так я.
Пісню тлін підготував.
Мабуть ангел в небесах
Теж смерть мою учуяв.

Вяне, пропадає сила.
Вмирати – так вмирать!
До скінчини вуста милій
Я хотів би цілувать!

Щоб весь час в синім дріманні
Без сорому і таїни
Чути в шелесті черемух:
,.Я твоя!” від дівчини.

І над квартою,  щоб світло
Не погасло у той час,
Пий, співай, подруго,
На землі живуть лиш раз!


НЕ ЖАЛІЮ, НЕ ЗОВУ, НЕ ПЛАЧУ

Не жалію, не зову, не плачу,
Все мине, як з яблунь білих дим.
І осіннім золотом охвачений,
Я не буду більше молодим.

Ти тепер не так вже будеш биться,
Іній у серці від холоду.
І земля березового ситцю
Не заманить босим у росу.

Дух бродяжий! Ти все рідше, рідше
Розхвильовуєш мій пломінь вуст
Де моя загублення свіжість
Блиск  очей і повінь почуттів?

Я тепер скупішим став в бажаннях,
Життя моє, не сниться це мені? –
Немов я у дзвінкім світанні
Проскакав на розовім коні?

Всі ми, всі у цьому світі тлінні,
Тихо л`ється з кленів листя мідь…
Будь же ти благословенне,
Що прийшло цвісти і відгоріть!


ЙДЕ МИКОЛА РУСЬКИМ КРАЄМ

Йде прочанин дорогам,
Де його кличуть в біді,
Він з землі  говорить з Богом
В білій хмарі-бороді..

Господь каже із престолу,
Привідкрив вікно за Рай:
,,О мій вірний раб, Миколо,
Обійди ти  руський край.

Захисти там в чорних бідах
Сумом розтерзаний люд.
Помолись з ним в перемогах
Й за убогий затишок".

Зайшов прочанин у трактир,
Й каже, побачивши  гурт:
,,Я прийшов, брати, із миром -
Лікувать печаль турбот.

Ваші душі в подоріжьє
Тягне с посохом сума.
Ви збирайте милість Божу
Зерном стиглим  в закрома".

[Мангов Владимир Андреевич]

ТИ МЕНЕ НЕ ЛЮБИШ, НЕ ЖАЛІЄШ

Ти мене не любиш, не жалієш,
Я що негарний, не молодий?
Ти й в лице не дивлячися,  млієш,
Рученьки на плечі опустив.

Молода, а вже така чуттєва,
А я, не ніжний і не грубий.
Скількох Адамів пізнала Єва?
Скільки обіймів і гарячих вуст?

Знаю я — вони пройшли, мов тіні,
Не торкнувшись твойого вогню,
Багатьом сідала на коліна,
І тепер ногу грієш мою.

Хай  твої напівзакриті очі
Й думаєш про іншого знов ти,
Я і сам люблю лише до ночі,
В свої потонувши  спогади.

А цей  жар, не називай судьбою –
Вітрогін в стосунках запальних.
Випадково стрілися з тобою,
Обнялись й спокійно розійшлись.

Підеш і ти своїми шляхами
Дні розпилювать безрадісні,
Нецілованих впізнай між нами,
Їх, і негорівших не мани.

Коли з іншим по провулку
Знов пройдеш ти, граючись в любов.
Може бути, вийду на прогулку,
Й з тобою зустрінемося знов.

Повернувши до іншого плечі,
Й голівоньку опустивши вниз,
Тихо скажеш мені:,,Добрий вечір…”
Я відповім: ,,Добрий вечір, miss”.

І ніщо душі вже не стривожить,
І ніщо не здвигне затремтіть, -
Хто любив, той полюбить не зможе,
Хто згорів, його не запалить.

Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 15 October 2012 - 08:08 PM

[Leonid Pyatash]

В продовження знайомства з творчістю Володимира Мангова пропоную його збірки (по мірі можливості доступу в інтернет), які люб'язно надані автором. Звичайно, це тільки невелика частина робіт Володимира. В мене поки що не виходить розмістити відео з творчих  вечорів та пісні:

Прикрепленные файлы

•  ___________1_3.doc   9.68Мб   13 Количество загрузок:
•  ___________2_3.doc   6.28Мб   3 Количество загрузок:

Сообщение отредактировал Leonid Pyatash: 22 October 2012 - 01:00 PM

[Leonid Pyatash]

Мангов Володимир ЖІНКАМ:

Прикрепленные файлы

•  _______1.doc   6.77Мб   9 Количество загрузок:
•  _______2.doc   8.66Мб   3 Количество загрузок:
•  _______3.doc   8.11Мб   3 Количество загрузок:
•  _______4.doc   5.44Мб   3 Количество загрузок:

[Leonid Pyatash]

і збірка Незборима Україна:

Прикрепленные файлы

•  __________________1.doc   9.01Мб   3 Количество загрузок:
•  __________________2.doc   8.36Мб   5 Количество загрузок:
•  __________________3.doc   9.26Мб   5 Количество загрузок:

[Виктория Матросова]

Leonid Pyatash, on 22.10.2012, 13:53, said:

Мангов Володимир ЖІНКАМ:

    

Цитата

ПОБАЖАННЯ
О, племя сильное, мужское,
Племя рыцарей земное!
Говорите женщинам ,,Люблю!"
Всегда – во сне и наяву.

Любові силу віддавайте
І до небес її здіймайте.
Цілуйте ніжні, рідні очі.
Хай будуть вічними кохання ночі!

Так цікаво, як відчуває жінку!

[Мангов Владимир Андреевич]

Щире людське - ДЯКУЮ!!!

[Leonid Pyatash]

Настроение
Солнце выпило росу до корней,
Накатился день обычной жарой,
Гоним мысли мы свои, как коней,
Забывая напоить их порой:
Верой в будущее их напоить,
Да надеждою в успех накормить.
Сколько чувства нужно нам на двоих,
Чтоб мы дольше оставались людьми?
Столько горечи испить не пришлось,
Чтоб ценить всего лишь каплю добра.
Равнодушье порождает то зло,
Что порой не хватит жизни убрать.
Разрывая свой накатанный круг,
Ищет честно, где просвет, твоя мысль.
Мир как воздух, жарок-прочен, упруг,
Вырываюсь по спирали, но ввысь ль?
********

Примечание:
Я пытался написать что-то серьезное, а потом обнаружил, что пародия уже есть от Стриженюка:

"Над седым от пены пивом
гордо реет мысль поэта! "

Кто не успел прочитать пародию, я не виноват, рекомендую  

Сообщение отредактировал Leonid Pyatash: 24 October 2012 - 01:08 PM

[Гультяева Екатерина Викторовна]

Leonid Pyatash, on 24.10.2012, 12:20, said:

Настроение
Солнце выпило росу до корней,
Накатился день обычной жарой,
Гоним мысли мы свои, как коней,
Забывая напоить их порой:
Верой в будущее их напоить,
Да надеждою в успех накормить.
Сколько чувства нужно нам на двоих,
Чтоб мы дольше оставались людьми?
Столько горечи испить не пришлось,
Чтоб ценить всего лишь каплю добра.
Равнодушье порождает то зло,
Что порой не хватит жизни убрать.
Разрывая свой накатанный круг,
Ищет честно, где просвет, твоя мысль.
Мир как воздух, жарок-прочен, упруг,
Вырываюсь по спирали, но ввысь ль?
********

Примечание:
Я пытался написать что-то серьезное, а потом обнаружил, что пародия уже есть от Стриженюка:

"Над седым от пены пивом
гордо реет мысль поэта! "

Кто не успел прочитать пародию, я не виноват, рекомендую  

Леня, пародию не читала, а где она?
Твои стихи читаются легко , может это оттого, что на русском они? Языке, конечно, имею я ввиду, а у Володи труднее чтиво иль мозг мой  не хочет мыслить на украинской мове, так что хотелось бы от Вас, дуэт услышать хоть бы раз, ты строку на русском, Володя на украинском, а смысл и мысль бы общие  были.
Надежда есть, что и народы наши сольются вместе, как ваш
предвыборный стишок.
Или не так,
Стих выдайте большой и емкий,
Чтоб зазвучал он как поток,
Нет, загремел, как гром иль колокольчик звонкий.

[Борис Маценко]

Гультяева Екатерина Викторовна, on 24.10.2012, 14:59, said:

Леня, пародию не читала, а где она?
Твои стихи читаются легко , может это оттого, что на русском они? Языке, конечно, имею я ввиду, а у Володи труднее чтиво иль мозг мой  не хочет мыслить на украинской мове, так что хотелось бы от Вас, дуэт услышать хоть бы раз, ты строку на русском, Володя на украинском, а смысл и мысль бы общие  были.
Надежда есть, что и народы наши сольются вместе, как ваш
предвыборный стишок.
Или не так,
Стих выдайте большой и емкий,
Чтоб зазвучал он как поток,
Нет, загремел, как гром иль колокольчик звонкий.

Слово поэта нам как палаш.
Или как коса траве.
За точную рифму чего не отдашь!
А сколько отдать за две!?

Мысли мустангами кинулись вскачь.
Какую ухватишь – елЕй.
И даже солнце, словно алкаш,
Вылакало всё до корней.

Коней напоить – нету  росы.
Страдаю как серый волк.
По рылу бы  кого зазвездить
Чтобы пересмешник умолк.

Чтоб не мешал писать стихи
Не загораживал поток
Строгой словесной стихии
Не можешь? – уходи с котомк…

Вiрш видайте – великий, ємний
Щоб жебонiв би як потiк
Щоби  по формi був приємний
I був мiцний як козлорiг

I довгий як держало списа…
I не забудьте взять Бориса.

[Leonid Pyatash]

по поводу разных языков я ориентацию не потерял, как писал раньше:
После окончания института наших бывших "однокашников" разбросала судьба по всей Земле. А после прочтения некоторых непримиримых на первый взгляд тем, захотелось написать следующее:

Я родился в СССР - стране большой,
В Зарницах нравилось мне называться русским.
Примером был Тюленин, Кошевой…
Пропала сказка, стало многим грустно.

Но, не суди других! И не судимым будешь.
Не хватит тыщи жизней, чтоб понять
Тату из лжи на теле мнимых истин. Люди,
Вы не устали желчь еще гонять?

Я изучил три слова по-китайски,
Ли Ян со мной на русском говорит.
В Израиле на украинском басни
Читает Йосиф, зная и иврит.

В Крыму Ротару жжет «Червону руту»,
А Басков в Киеве - народный наш артист.
Крутой в Москве – він з Гайворона – круто!
И кто там Галкину известный пародист?

Я свою мову передам нащадкам,
Стаю багатим і від інших мов.
Себя любите, было чтоб не жалко
Делить из ближним и еду, и кров.

Вранье отбросим песен лживых, сказок.
Терпимость, совесть силы придадут.
Мы собрались на форуме все разом,
И я уверен, здесь нас всех поймут!

[Сергей Стриженюк]

Leonid Pyatash, on 24.10.2012, 18:01, said:

Крутой в Москве – він з Гайворона – круто!

I я з Гайворона!

[Виктория Матросова]

Сергей Стриженюк, on 24.10.2012, 17:45, said:

I я з Гайворона!

Не поняла, а в Малую Виску чего ездишь???

[Сергей Стриженюк]

Виктория Матросова, on 24.10.2012, 18:57, said:

Не поняла, а в Малую Виску чего ездишь???

А там жили мои вторые дедушка с бабушкой-половину лета в детстве проводил у одних,вторую половину-у вторых,так и передавали,как эстафету)))