СЯЙВО ВІЛЬНОЇ ЗЕМЛІ
Сяє квітка України
В чорному бархаті ночі.
В Білому Світі єдина –
Люблять її Божі очі!
Хати біліють у садках,
Лелеки їх обнімають.
Кружляють лілії в ставках,
Щастя дівчатам бажають.
Берези в гаях світліють
Намистом казкових перлин.
Немов наречені, мріють
Про легінів із верховин.
Гори синіють в тумані,
Трави світяться від роси.
Зорі летять в океані
Нічної, в сузір`ях, краси.
Світить зірка України
В життєвому морі Долі.
На Землі вона єдина,
Щаслива - діждалась Волі!
16.08.02р.
КАРПАТСЬКА ДОБА
РАНОК
Сорока радо затріщала,
Рожеве сонце привітала.
Прогнав дрімоту старий ліс,
Дятел в сосну націлив ніс.
Життя прокинулось у горах,
Струмки помчалися по долах.
В хаті проснулося маля,
До мами рученьки здійма.
Погнав отару в гори тато,
Щоб "Черемшину" заспівати.
Йдуть до річки білі гуси
Раків cмикати за вуси.
Росою вмиті, сяють трави,
В тумані схожі на корали.
І виблискують озерця,
Надихають чари в серце.
ДЕНЬ
Смереки до сонця тянуться,
Нові будинки здіймаються.
На всіх черепичні дахи -
Колір рути люблять птахи.
П`янкий аромат скошених трав
Пастух буро-п`ятнистим віддав,
Щоб молоко набирали
І діточок напували.
Верховини вкриті туманом,
Синіють луги "Чай-Іваном".
Янтариться журавлина,
Калина і горобина.
Гори і квітучі долини,
Що ім`я беруть від Галини.
Цілюща в джерелах вода.
Скрізь, куди не глянь, ягода!
ВЕЧІР
Покотилося сонце з гори.
Ліс в далині, неначе горить.
Хмари, мов дим розтянуло,
І свіжістю потянуло.
Потемніло небо далеко,
Спати лельченя ложить лелека,
Колискову тихо співа -
Вже Місяць у ніч заплива.
Вертає у двір конячина,
Чекає її конюшина.
Дзвін у церкві срібно дзвенить,
Соловей до гаю летить.
Карпати за день розігрілись,
Дощами річки напоїлись.
Люди ж, вдячні Богу за ніч -
Втому зніма, сон босоніж.
НІЧ
У місячнім сяйві срібляться
І з цвіркунами веселяться
Кришталеві кульки роси,
Перлини нічної краси.
Заснули в обнімку лелеки,
Пом`якшали голки в смереки.
Вітер на них стомлений спить,
Старий дуб, ледь чутно скрипить.
Не сплять лиш Карпатськії гори,
Летять до закоханих зорі.
Їм мрії й кохання несуть,
А гори - любов збережуть!
Ніч, як щитом, вкрила туманом,
Мов древній мій Київ каштаном.
Полюбив я ці гори й ліси -
Казкової, дійсно краси!
13.08.02р.
Сообщение отредактировал Мангов Владимир Андреевич: 25 February 2008 - 12:31 PM