В этой теме нет ответов

[Мангов Владимир Андреевич]

Пухом земля и вечная, светлая память всем, кого нет уже с нами.
Хочу вспомнить и Леонида Моторного, бывшего моряка Тихоокеанского флота,
с которым я вместе учился в ОЭИС.
Пухом земля ему и Царство небесное!

Потеря близких людей, друзей - это всегда жгучая боль в серце.
Хочу Вам показать один стих, написанный после рассказа женщины на работе.


МАЛІЙ ДВАНАДЦЯТЬ
            ВЖЕ МИНАЛО

Побілені хати до свята,
Розквітли вишні у садах.
Гуляли весело малята,
Сонце іскрилося в очах.

До цвинтаря всі люди йшли
В квітневий, поминальний день;
Випить і закусить несли -
Звичай давно існує цей.

Згодом, з небіжчиками стрілись
Та засвітили їм свічки.
Трохи встигли й оговітись
І посадили квіточки.

Поговорили, пожурились,
Зібрались вже додому йти.
Враз - чорні хмари налетіли,
Вітер здійнявся все мести.

А цвинтар-то, вважай у лісі.
Мов лист, посипались гілки.
Потемніло на узліс`ї,
Перелякалися жінки...

Малій дванадцять літ минало
На радість люблячим батькам.
Душі дитячої не стало -
Виною був той вітруган.

Боже! Дівчину навіщо взяв,
Невже така її доля?
Чому сліз на цвинтарі додав,
Батьків не вберіг від горя?...

Побілені хати до свята,
Розквітлі вишні у саду.
Розгублені в селі дівчата -
Ті хмари принесли біду.

       26.04.2001р.