Отправлено 14 August 2019 - 06:12 PM
Вот как советы боролись с "сепаратистами", а сейчас федерастия по всему миру, кроме наноимперии разумеется, лелеет и поддерживает сепаратистов:
«Протокол задержания.
Мая 27 дня 1945 года. Действующая армия.
Я, гв. ст. лейтенант в/ч п/н Загревский П. Д., сего числа задержал Славинского Максима Антоновича, рожд. 1868 года, урож. м. Ставище быв. Киевской губернии, выходец из крестьянской среды, литератор, образ. высшее, служил в царской армии с 1915 по 1917 год в чине прапорщика, в белых армиях не служил.
С 1919 по 1923 г.г. Славинский М. А. являлся председателем дипломатической миссии украинского “правительства” т.н. “Директории” в Чехословакии.
На основании ст. 100 УПК РСФСР Славинский М. А. задерживается для выяснения личности.
Подпись задержанного: /М. Славинский/
Задержал: Гв. ст. Лейтенант в/ч п/н 11904 /Загревский/»
ПОСТАНОВЛЕНИЕ
/О пред”явлении обвинения/
Город Прага, 1945 года июня “14” дня
Я, сотрудник Пражской оперативной группы «Смерш» Первого Украинского фронта гв. капитан МИНАЕВ, рассмотрев следственный материал по делу № 516 и приняв во внимание, что СЛАВИНСКИЙ Максим Антонович, достаточно изоблачается в том, что являлся членом реакционной партии «Радикал-Демократов» и солидаризируясь с сепаратистскими устремлениями антисоветских украинских националистических организаций, на протяжении ряда лет, вел активную работу, направленную на свержение Советской власти на Украине, отторжение ее от Советского Союза и создание на Украине самостоятельного буржуазного государства,
ПОСТАНОВИЛ:
Руководствуюсь ст.ст. 128 и 129 УПК РСФСР привлечь СЛАВИНСКОГО Максима Антоновича в качестве обвиняемого, пред”явив ему обвинение под расписку в настоящем постановлении.
СОТРУДНИК ПРАЖСКОЙ ОПЕРГРУППЫ “СМЕРШ” I УКР ФРОНТА – ГВАРДИИ КАПИТАН /МИНАЕВ/
Настоящее постановление мне об”явлено 14 июня 1945 г.
Подпись обвиняемого /М. Славинский/
Кто же такой М.А. Славинский?
СЛАВИНСЬКИЙ Максим Антонович (12(24).08.1868–23.11.1945) народився і виріс у містечку Ставище Таращанського повіту Київської губернії (нині смт Ставище Ставищенського району Київської області), зробив вагомий вклад у розбудову Української держави та розвиток науки і культури. Закінчив Університет святого Володимира в Києві (1895). Займався активною політичною діяльністю. 1886 р. познайомився з Лесею Українкою, яка схвально відгукнулася про його переклади, став одним із найактивніших членів гуртка «Плеяда молодих українських літераторів». Збірку перекладів поезій Генріха Гайне «Книга пісень» (1892) підписав псевдонімом «Максим Ставинський» — від «Ставище». В Українській Державі, за Директорії УНР посідав дипломатичні посади, 1919 року очолював дипломатичну місію УНР у Празі, був міністром праці УНР (1920). Змушений залишитися на еміграції в Чехії. З 1923 року читав лекції з історії західно-європейської літератури в Українському педагогічному інституті імені М. Драгоманова, працював професором новітньої історії в Українській господарській академії в Подєбрадах. Гостро критикував більшовицьку ідеологію, методи правління в СРСР і УСРР. Був заступником голови Головної української еміграційної ради (Париж), співпрацював з урядом УНР в екзилі, матеріально допомагав Музею визвольної боротьби України у Празі. 27 травня 1945 року його в Празі заарештувала радянська контррозвідка «Смерш». Помер 23 листопада у Лук’янівській тюрмі Києва. Реабілітований 03.08.1993. 08.02.2018 Верховна Рада України прийняла постанову «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2018 році», згідно з якою 24 серпня на державному рівні відзначали 150-річчя від дня народження українського громадсько-політичного діяча Максима Славинського.
Генріх Гейне
“Коли розлучаються двоє”
Коли розлучаються двоє,
За руки беруться вони,
I плачуть, і тяжко зітхають,
Без ліку зітхають, смутні.
З тобою ми вдвох не зітхали
Ніколи не плакали ми;
Той сум, оті тяжкі зітхання
Прийшли до нас згодом самі.
(Переклад М.Славинського)